Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 0814/4189/2012
провадження № 61-5761св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2016 року у складі судді Нікітенко Н. П. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Бондаря М. С., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL-201/383/2007, згідно з яким ОСОБА_1 надано у борг 37 408,00 швейцарських франків, зі сплатою 9,94 % річних та кінцевим терміном повернення 30 липня 2013 року.
З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 30 липня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № SR-CL-201/383/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовʼязався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником боргових зобовʼязань за кредитним договором № CL-201/383/2007.
26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладений договір купівлі-продажу портфеля, згідно з яким банк продав (переуступив) товариству право на кредитний портфель, який включає в себе кредитний договір від 30 липня 2007 року № CL-201/383/2007.
У жовтні 2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, яка залишилася без виконання.
У звʼязку із неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 28 675,31 швейцарських франків, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 27 016,80 швейцарських франків, процентів за користування кредитом - 1 658,51 швейцарських франків та пені - 911 012 грн 05 коп.
На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог (а. с. 34), ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 675,31 швейцарських франків і пеню у розмірі 911 012 грн 05 коп.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2016 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2007 року № CL?201/383/2007 у розмірі 1 159 922 грн 46 коп., яка складається із заборгованості за основним зобовʼязанням - 27 016,80 швейцарських франків, що в еквіваленті 234 514 грн 04 коп., процентів за користування кредитними коштами - 1 658,51 швейцарських франків, що в еквіваленті 14 396 грн 37 коп., та пені за період з 10 квітня 2011 року по 09 квітня 2012 року - 104 951,63 швейцарських франків, що в еквіваленті 911 012 грн 05 коп.
У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у звʼязку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь нового кредитора. Разом з тим, звертаючись із позовними вимогами до поручителя, позивач пропустив шестимісячний строк предʼявлення таких вимог, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а тому у цій частині заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 серпня 2016 року апеляційні скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 483 424 грн 52 коп., яка складається із заборгованості за основним зобовʼязанням у розмірі 27 016,80 швейцарських франків, що в еквіваленті 234 514 грн 04 коп., процентів за користування кредитними коштами - 1 658,51 швейцарських франків, що в еквіваленті 14 396 грн 37 коп. та пені за період з 10 квітня 2011 року по 09 квітня 2012 року у розмірі 234 514 грн 04 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що строк дії кредитного договору закінчується 30 липня 2013 року, кредитор звернувся до суду із позовом у квітні 2012 року, тобто у межах трирічного строку предʼявлення вимог до боржника та у межах шестимісячного строку предʼявлення вимог до поручителя, у звʼязку із чим заборгованість за кредитним договором підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя. Вирішуючи спір у частині неустойки, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів, суд встановив, що її розмір значно перевищує розмір основного зобовʼязання, а тому відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України зменшив її розмір до 234 514 грн 04 коп.
Короткий зміст доводів касаційної скарги та їх вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити товариству у позові, рішення суду апеляційної інстанції просив скасувати у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували право позивача предʼявляти вимоги до боржника та поручителя за кредитними зобовʼязаннями, які виникли між відповідачами та ПАТ "ОТП Банк". Крім того, умовами кредитного договору сторони погодили строк його дії - 30 липня 2013 року та строки обовʼязкових періодичних платежів - до 25 числа кожного календарного місяця. За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Ураховуючи, що умовами договору погашення кредитної заборгованості повинно здійснюватися черговими платежами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів має обчислюватися із моменту невиконання позичальником кожного із цих зобовʼязань. Однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не застосував наслідки спливу строку позовної давності, про застосування якого просили відповідачі. Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не звернув увагу на те, що позивач пропустив передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, шестимісячний строк предʼявлення вимог до поручителя, а тому порука є припиненою.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 липня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL?201/383/2007, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 у борг 37 408,00 швейцарських франків, зі сплатою 9,94 % річних та кінцевим терміном повернення 30 липня 2013 року.
З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 30 липня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № SR-CL-201/383/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовʼязався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобовʼязань за кредитним договором № CL-201/383/2007.
26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля, згідно з яким банк продав (переуступив) товариству право на кредитний портфель, до складу якого також входить кредитний договір від 30 липня 2007 року № CL?201/383/2007.
У жовтні 2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитом, яка залишилася без виконання.
ОСОБА_1 не виконувала належним чином узятих на себе зобовʼязань за кредитним договором, здійснивши останній платіж 30 квітня 2009 року, у звʼязку із чим у неї станом на 09 квітня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 28 675,31 швейцарських франків, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 27 016,80 швейцарських франків, процентів за користування кредитом - 1 658,51 швейцарських франків, пені за період з 10 квітня 2011 року по 09 квітня 2012 року - 911 012 грн 05 коп.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобовʼязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України зобовʼязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.