Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 337/4443/16-ц
провадження № 61-9676св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Міністерство оборони України,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хортицького районного суду
м. Запоріжжя, у складі судді Бредуна Д. С., від 28 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Кримської О. М., Гончар М. С., Подліянової Г. С., від 19 грудня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він проходив військову службу у Збройних Силах України з 21 квітня 1998 року по 29 квітня 2002 року та був звільнений за станом здоровʼя у звʼязку із хворобою. Зазначав, що під час проходження військової служби він отримав захворювання, у звʼязку з чим позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт.
Посилаючись на статтю 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної шкоди провадиться у встановленому законом порядку, а також на положення статей 23, 1167 ЦК України, позивач просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 березня
2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3
30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті ушкодження здоровʼя при виконанні обовʼязків військової служби. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що захворювання, яке отримав позивач, повʼязане з проходженням військової служби, що є підставою для відшкодування йому спричиненої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із ступеня моральних і фізичних страждань позивача, який протягом багатьох років щодня переживає душевні і фізичні страждання, позбавлений нормального життя, втратив працездатність.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, врахувавши тяжкість вимушених змін у житті позивача, правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди і стягнув його з Міністерства оборони України. Обовʼязок держави відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду покладається саме на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління. Суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а також наявності причинно-наслідкового звʼязку між такими діями та завданою шкодою. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та не врахували, що військова служба повʼязана із захистом Вітчизни, а тому військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та грошові компенсації. Моральні страждання при виконанні військового обовʼязку вже враховані чинним законодавством.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Позивач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають нормам чинного законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
23 червня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі пʼяти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України з 21 квітня 1998 року по 29 квітня 2002 року (а. с. 56-57).
Згідно копії свідоцтва про хворобу № 117 від 14 березня 2002 року госпітальною військово-лікарською комісією (психіатричного профілю) ОСОБА_3 встановлено діагноз: "Шизофренія, проста форма, дебют". Захворювання повʼязане з проходженням військової служби. ОСОБА_3 визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку
(а. с. 62).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А-2428 Міністерства оборони України від 11 липня 2002 року № 128 наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 квітня 2002 року № 71 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас за пунктом 67 підпункт "б" (за станом здоровʼя) з 10 липня 2002 року та виключено із списків особового складу частини й направлено для військового обліку до Ленінського районного військового комісаріату Запорізької області (а. с. 8).
Згідно копії акту огляду медико-соціальної експертної комісії
серії АВ № 0547167 у результаті повторного огляду ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності безстроково. Визначено, що захворювання повʼязане з проходженням військової служби. Висновок про умови і характер праці - непрацездатний (а. с. 9).
11 липня 2002 року ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідністі
(а. с. 9, 55).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.