Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/557/18
провадження № 61-43216св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема Логістик",
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема Логістик" на рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 26 квітня 2018 року в складі судді Галаган В. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2018 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема Логістик" (далі - ТОВ "Тема Логістик") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2014 року відбулася ДТП, внаслідок якої автомобіль Honda Civic, який належить ТОВ "Тема Логістик", зазнав механічних пошкоджень. Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна (далі - ПрАТ "СК "Провідна"). Вартість завданого позивачу майнового збитку внаслідок ДТП складає 156 467,29 грн. ПрАТ "СК "Провідна" виплатила позивачу суму страхового відшкодування у межах страхового ліміту в розмірі 50 000 грн. Не відшкодованою залишилась сума матеріального збитку у розмірі 106 467,29 грн. Крім того, позивач зазнав витрат у звʼязку з проведенням автотоварознавчої експертизи у розмірі 1 200 грн та транспортуванням автомобіля після ДТП у розмірі 1 180 грн.
На підставі викладеного ТОВ "Тема Логістик" просило стягнути з ОСОБА_4 106 467,29 грн матеріального збитку з вирахуванням страхового відшкодування, 1 200 грн витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, 1 180 грн витрат на послуги транспортування автомобіля.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався у день ДТП (19 грудня 2014 року) і саме з цього часу в нього виникло право вимоги до заподіювача шкоди, проте до суду з цим позовом звернувся лише 11 січня 2018 року, тобто зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "Тема Логістик", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що зібраними у справі доказами підтверджено винність відповідача у заподіянні позивачу майнової шкоди, тому він зобовʼязаний її відшкодувати. Страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн, якого не достатньо для відшкодування завданих збитків, було виплачено позивачу лише 24 березня 2015 року. Отже строк позовної давності у цій справі почав обраховуватися з моменту виплати страхового відшкодування, а не з моменту ДТП.
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила 19 грудня 2014 року, тобто в день ДТП, тому саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності. Позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
26 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.