Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 219/9993/15-ц
провадження № 61-1271св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня
2017 року в складі судді Давидовської Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Біляєвої О. М., Папоян В. В.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль Lifan X 60, який належить ОСОБА_4, зазнав механічних пошкоджень. Винним у вчиненні ДТП є ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якої не була застрахована. Вартість завданого позивачу майнового збитку внаслідок ДТП складає 103 371,92 грн. Крім того, позивач зазнав витрат у звʼязку з проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 600 грн та транспортуванням автомобіля після ДТП у розмірі 600 грн. Вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 20 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 103 371,92 грн матеріального збитку, 600 грн витрат на складення висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста, 600 грн витрат на послуги евакуатора та 20 000 грн моральної шкоди.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 103 371,92 грн, вартість складення висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста - 600 грн, вартість послуг евакуатора - 600 грн та моральну шкоду - 2 000 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 395,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП відбулася з вини відповідача, яка порушила Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), тому вона зобовʼязана відшкодувати завдані збитки та моральну шкоду.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що 11 січня 2015 року відповідач, керуючи автомобілем Audi А6, не врахувала дорожню обстановку, будучи обʼєктивно спроможною виявити потенційно небезпечні перешкоди для свого руху у вигляді слизького та нерівного дорожнього покриття ("колій" та мокрого льоду), не вжила заходів до зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля і, під час руху, не впоралась з керуванням, втратила курсову стійкість, виїхавши на зустрічну смугу, чим порушила вимоги пунктів 12.1, 12.3 ПДР, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль Lifan X 60, який належить позивачу.
Також апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції правильно не взято до уваги висновок судової автотехнічної експертизи від 25 липня 2015 року, складений експертом ОСОБА_9, оскільки згідно з листом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року у звʼязку зі звільненням 10 вересня 2014 року з Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № НОМЕР_1, видане ОСОБА_9, є недійсним, про що зроблено відповідний запис у реєстрі.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що вина відповідача у вчиненні ДТП не доведена зібраними у справі доказами. У матеріалах справи є два висновки експертизи, проте суди не дослідили їх у сукупності та не встановили, який з них суперечить матеріалам справи та є необґрунтованим. Разом з тим, судом безпідставно з порушенням вимог закону допитано свідка ОСОБА_7
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
23 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.