Постанова
Іменем України
06 березня2019 року
м. Київ
справа № 754/11103/16-ц
провадження № 61-28144св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Хрещатик",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року у складі судді Панченко О. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ВАТ КБ "Хрещатик"), про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 12 квітня 1996 року по 19 лютого 2016 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у період якого подружжям набуто у власність спірне нерухоме майно. Зазначила, що оскільки після розірвання шлюбу діти залишаються проживати з нею, враховуючи їх хворобливий стан, необхідність у особливому лікуванні, харчуванні, санітарно-курортному лікуванні, беручи до уваги те, що відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в недостатньому розмірі, а також той факт, що він приховав майно, що є обʼєктом спільної сумісної власності, витратив кошти, які є спільною сумісною власністю на власний розсуд, тому вважає, що суд при поділі майна подружжя може відступити від рівності часток.
Враховуючи наведене, позивач просила визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв. м, житловою - 46,80 кв. м; право власності на Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 97,3 кв. м., житловою площею 52,8 кв. м; право власності на Ѕ частини грошових коштів у розмірі 362 050,13 грн, стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошові кошти в розмірі 362 050,13 грн, визнати право власності на Ѕ частини грошових коштів у розмірі 7 170,34 доларів США, що станом на 11 липня 2016 року за курсом Національного банку України становить 174 095,97 грн, стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошові кошти в розмірі 7 170,34 доларів США, що станом на 11 липня 2016 року відповідно до курсу Національного банку України становить 174 095,97 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року провадження в справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності на кошти та їх стягнення закрито.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв. м, житловою площею 46,80 кв. м у порядку поділу спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 97,3 кв. м, житловою - 52,8 кв. м, у порядку поділу спільного майна подружжя. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із достатності правових підстав для відступлення від рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя з огляду на те, що у шлюбі сторони мають трьох дітей, які після розлучення батьків залишились проживати із матірʼю. Відповідач по мірі можливості допомагає дітям, сплачує аліменти на користь колишньої дружини на їх утримання. Разом з тим ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав факт, що на розрахункових рахунках у ВАТ КБ "Хрещатик" під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем у нього перебували кошти, про які не було повідомлено дружину, які зняті з рахунку особисто й витрачені. Крім того, син сторін у справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом із дитинства, навчається на денній формі навчання, потребує додаткової матеріальної допомоги.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що діти проживають разом із позивачем, яка їх матеріально утримує, а син сторін ОСОБА_5 потребує додаткових витрат, аліменти, які одержує позивач для утримання дітей є недостатніми для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, а тому відповідно до вимог чинного законодавства суд може з таких підстав відступити від засади рівності часток подружжя.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди, дійшовши висновку, що спірне майно придбане за час шлюбу, а тому воно є спільною сумісною власністю, не застосували положення пункту 3 частини першої статті 57 СК України, відповідно до якого особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Спірні квартири придбані за кошти, які він отримав у кредит, зобовʼязання за яким до цього часу не погашені, тобто ним здійснюється повернення кредитних коштів вже після розірвання шлюбу із позивачем, тобто за рахунок його особистих коштів, а тому спірні квартири є його особистою власністю. Фактично суди позбавили його права власності на квартири, за які він має розраховуватися до 2031 року, та визнали право власності на них за позивачем, яка жодного дня ніде не працювала. Крім того, судами не враховано, що квартира АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки, в якому чітко зазначено, що він є її одноосібним власником. Вирішуючи питання поділу спірних квартир, судами не встановлено обсяг спільного майна подружжя, не проведено оцінки зазначених квартир, тобто судами не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У поданих на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ запереченнях, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просив касаційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій. Зазначає, що враховуючи ту обставину, що під час розгляду справи відповідач визнав та не заперечував факт спільної сумісної власності на все майно, не доводив належними та допустимими доказами, що спірне майно є його особистою приватною власністю, а тому твердження заявника у касаційній скарзі про необхідність доведення позивачем зазначеного факту є безпідставними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 1996 року до 19 лютого 2016 року.
У шлюбі подружжя має дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання спільних дітей до їх повноліття.
За час перебування у шлюбі подружжям придбане нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 97,3 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 листопада 2013 року; трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв. м, житловою площею 46,80 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності від 23 жовтня 2008 року.
Нормативно-правове обґрунтування
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя.