Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 727/9472/16-ц
провадження № 61-19св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України, Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області, прокуратура Чернівецької області,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу Державної казначейської служби України, подану представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 31 березня 2017 року у складі судді Літвінової О. Г. та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Лисака І. Н.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Чернівецької митниці ДФС України, управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області, прокуратури Чернівецької області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного засудження, незаконного застосування запобіжного заходу.
Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2013 року відносно
ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною другою статті 15, частиною першою статті 201 КК України. Того ж дня його було затримано.
05 квітня 2013 року слідчим слідчого відділу Управління СБ України у Чернівецькій області ОСОБА_4 подано подання до Шевченківського районного суду міста Чернівці, погоджене зі старшим прокурором прокуратури Чернівецької області з метою обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд відмовив слідчому в задоволенні клопотання та обрав ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 000,00 грн.
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 201 КК України та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України виді штрафу в розмірі 10 200,00 грн з конфіскацією предметів контрабанди.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 21 березня 2014 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня
2013 року скасовано, а кримінальне провадження 22013270000000065 закрито у звʼязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, а також зобовʼязано орган досудового розслідування повернути вилучені під час обшуку та затримання предмети та паспорт громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 із скасуванням міри запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 21 березня 2014 року скасовано та призначено новий апеляційний розгляд.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2014 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня
2013 року скасовано, кримінальне провадження № 22013270000000065 закрито у звʼязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2014 року касаційну скаргу прокурора в звʼязку з не усуненням недоліків було повернуто прокурору.
Протягом всього часу проведення досудового розслідування та розгляду кримінального провадження у судах ОСОБА_1 проживав у місті Чернівці, у звʼязку з чим поніс витрати на проживання та харчування. У звʼязку з притягненням його до кримінальної відповідальності він не отримав роботу, яку йому пропонували в Ізраїлі.
Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного засудження, незаконного застосування запобіжних заходів, незаконного накладенням арешту на майно йому завдано моральної шкоду, яку він оцінює в 20 000 000,00 грн та матеріальну шкоду у розмірі
1 000 000,00 грн.
ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь зазначену вище матеріальну та моральну шкоду шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 31 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Чернівецької митниці ДФС України, управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області, прокуратури Чернівецької області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного засудження, незаконного застосування запобіжного заходу задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу, притягнення до кримінальної відповідальності та засудження позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі закриття відносно нього кримінального провадження у звʼязку з відсутністю у його діях складу злочину.
При визначені розміру морального відшкодування суд відповідно до положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" виходив із законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, визначивши розмір моральної шкоди в сумі
15 000,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада
2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 31 березня
2017 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено, стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на корить ОСОБА_1 38 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку з Державної казначейської служби України.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, який згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" установлено з 01 січня 2017 року в розмірі 3 200,00 грн.
В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 грудня 2017 року Державна казначейська служба України через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці
від 31 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України є незаконним, розмір моральної шкоди судами визначено без урахування засад розумності та виваженості і не відповідає характеру майнових втрат та обсягу моральних страждань.
Для розрахунку моральної шкоди потрібно виходити із 1 600,00 грн, що відповідає пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
з Шевченківського районного суду міста Чернівці.
Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 31 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.
У березні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Судами встановлено, що 04 квітня 2013 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною другою статті 15, частиною першою статті 201 КК України. Того ж дня його затримано.
05 квітня 2013 року слідчим слідчого відділу Управління СБ України у Чернівецькій області ОСОБА_4 подано подання до Шевченківського районного суду міста Чернівці, погоджене зі старшим прокурором прокуратури Чернівецької області, з метою обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд відмовив слідчому у задоволенні клопотання та обрав ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 000,00 грн.
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 201 КК України та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 10 200,00 грн з конфіскацією предметів контрабанди.