Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 686/12787/17
провадження № 61-118св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Стефанишина С. Л., від 14 вересня 2017 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М., від 27 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на проживання у будинку, та виселення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 01 серпня 1971 року по 15 листопада 2011 року, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2011 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 серпня 2014 року в порядку поділу майна подружжя будинок загальною площею 150, 7 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,06 га на землях садівничого товариства "Промінь" в м. Хмельницькому, виділено йому у приватну власність, а у власність ОСОБА_5 виділено будинок площею 193,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тому позивач вважав, що ОСОБА_5 втратила право власності на будинок площею 150, 7 кв. м у садівничому товаристві "Промінь" в м. Хмельницькому. Проте ОСОБА_5 не допускає ОСОБА_3 до будинку, продовжує там проживати, створює перешкоди у володінні та користуванні його майном.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на проживання у спірному будинку, та виселити її з нього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької від 14 вересня 2017 року позов задоволено, визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право на проживання у будинку по АДРЕСА_2, та виселено її із зазначеного будинку.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач у спірний будинок вселилася до розірвання шлюбу як співвласник будинку, проте в результаті поділу майна подружжя втратила право власності на нього і, відповідно, право на проживання у ньому, однак створює позивачу перешкоди у користуванні будинком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції. Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування будинком загальною площею 150, 7 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,06 га на землях садівничого товариства "Промінь" в м. Хмельницькому, та виселено її з цього будинку. В решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Однак ухвалюючи рішення, районний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог і визнав відповідача такою, що втратила право на проживання у будинку загальною площею 150, 7 кв. м по АДРЕСА_2, та виселив її з нього. При цьому у матеріалах справи відсутні дані про присвоєння спірному будинку адреси "АДРЕСА_2", а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_5просить заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року та постанову Хмельницького апеляційного судувід 28 листопада 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, судами не ідентифіковано будинок, право користування яким втратила відповідач та з якого її виселено. За загальним існуючим правилом обовʼязковими реквізитами нерухомого майна є назва вулиці та номер будинку. Судами не досліджено, чи дійсно відповідач займає будинок, із якого її виселено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виселення призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на те, що у матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_3 є власником спірного будинку. Відсутність у державному реєстрі речових прав інформації про присвоєння будинку адреси не свідчить про те, що такий будинок не може бути обʼєктом цивільних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони спору перебували у шлюбі з 01 серпня 1971 року по 15 листопада 2011 року, який був розірваний рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2011 року, що набрало чинності 06 березня 2012 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2014 року у справі № 686/13753/13-ц, що залишене без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року, в порядку поділу майна подружжя будинок загальною площею 150, 7 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0, 06 га на землях садівничого товариства "Промінь" в м. Хмельницькому, виділено у приватну власність ОСОБА_3, у власність ОСОБА_5 виділено будинок площею 193, 5 кв. м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на садово-городній будинок від 15 лютого 1994 року, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 липня 2017 року.
За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 липня 2017 року з 12 грудня 2007 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на садовий будинок загальною площею 150, 7 кв. м в садовому товаристві "Промінь" в м. Хмельницький на підставі свідоцтва про право власності від 15 лютого 1994 року.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та пʼятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.