ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 541/512/18
провадження № 61-45994 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Миргородської міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року в складі колегії суддів Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 і просила визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею в належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 21 січня 2014 року до 07 травня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народилася дочка ОСОБА_6, яка зареєстрована та проживає з матірʼю.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на дочку.
Позивач зазначала, що стосунки між сторонами стали відверто ворожими, ОСОБА_5 чинить психологічне насильство над ОСОБА_4 шляхом погроз та маніпулюванням дитиною, тому ОСОБА_4 просила визначити місце проживання дочки з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невизнання або порушення відповідачем права позивача на проживання з нею малолітньої дочки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та визначено місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матірʼю за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційний суд виходив із того, що між батьками виник спір щодо місця проживання дитини, а тому з урахуванням обставин справи, з метою попередження можливих конфліктів між батьками, в яких дочка може стати знаряддям психологічного тиску, що призведе до негативного впливу на дитину, а тому враховуючи якнайкращі її інтереси необхідно визначити місце проживання дочки з матірʼю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_5 просив скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 жовтня 2018 року ОСОБА_5 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказане судове рішення та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року залишено дану скаргу без руху для усунення недоліків, а саме для подачі доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення.
На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_5 подав до Верховного Суду докази на підтвердження дати отримання постанови апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарежння та відкрито касаційне провадження в даній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_5 зазначав, що апеляційний суд не дослідив усіх обставин справи та дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дитини з матірʼю.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 21 січня 2014 року до 07 травня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народилася дочка ОСОБА_6
Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Дочка зареєстрована та проживає з матірʼю в належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з висновком Органу опіки і піклування від 14 червня 2018 року № 243/01-10 прийнято рішення визначити місце проживання ОСОБА_6 разом з матірʼю, при цьому зазначено, оскільки батьки після розірвання шлюбу проживають окремо, а дитина з народження й на дату складення висновку зареєстрована та проживає з матірʼю.
Відповідно до висновку Центру соціальних служб для сімʼї, дітей та молоді батьки ОСОБА_6 перебувають у напружених стосунках, ОСОБА_5 відмовився підтвердити факт недопустимості психологічного тиску на дочку та колишню дружину.
Наявними в матеріалах справи підтверджується факт неприязних стосунків між сторонами справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.