Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 135/1790/16-ц
провадження № 61-20060св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - Помагайба Роман Павлович,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 січні 2017 року у складі судді Патраманського І. О. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Іващука В. А., Міхасішина І. В., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Економкомфорт" (далі - ТОВ "Економкомфорт") про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Позов мотивовано тим, що 03 жовтня 2016 року між ним та відповідачем були укладені Договори № № 05779/16, № 05778/16, 05779, № 05778, згідно з якими відповідач (виконавець) за його (замовника) згодою від його імені і за його рахунок зобовʼязався вчинити дії по наданню послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а саме: за Договором №05779/16 - вчинити юридичні дії, спрямовані на отримання ним позики у розмірі 130 000,00 грн, за Договором № 05778/16, вчинити юридичні дії спрямовані на отримання ним позики у розмірі 150 000,00 грн.
Посилаючись на те, що зазначена діяльність містить ознаки фінансової послуги та підлягає ліцензуванню, але здійснювалася відповідачем без відповідної ліцензії, а також на те, що відповідачем не достатньо і не в повній мірі йому була надана інформація про умови та порядок участі його у програмі, внаслідок чого він був позбавлений можливості свідомого вибору, позивач просив визнати зазначені договори недійсними, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути грошові кошти, сплачені за цими договорами.
Крім того, позивач вважає, що оспорювані договори суперечать нормам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист прав споживачів", Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, згідно з якими надання йому послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а також надання клієнту безкоштовної інформації та розʼяснень щодо діяльності відповідної програми перед укладенням з ним такого договору є законодавчо закріпленим обовʼязком особи, яка надає послуги з адміністрування фінансових актів для придбання товарів у групах. Отримання відповідачем коштів за виконання вимог законів є протиправним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 січня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсними договори № 05779/16, № 05779, № 05778/16, № 05778 від 03 жовтня 2016 року укладені між ТОВ "ЕкономКомфорт" та ОСОБА_1
Стягнуто з ТОВ "ЕкономКомфорт" на користь ОСОБА_1 14 850,00 грн сплачених за договором № 05778 від 03 жовтня 2016 року та 12 870,00 грн сплачених за договором № 05779 від 03 жовтня 2016 року.
Стягнуто з ТОВ "ЕкономКомфорт" в дохід держави судові витрати у сумі 3 307,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори № 05779/16, 05779, 05778/16, 05778 є договорами про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі, а діяльність ТОВ "ЕкономКомфорт" в цьому випадку є наданням послуг адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі, а тому згідно з вимогами законодавства для укладення таких договорів ТОВ "ЕкономКомфорт" зобовʼязаний був отримати в Нацкомфінпослуг ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Оскільки такої ліцензії у відповідача не було, то договори слід визнати недійсними та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним кошти. Крім того, відповідач не повідомив позивача про відсутність у нього правових підстав для укладення таких договорів через відсутність належної ліцензії, то слід вважати, недостатньою та не в повній мірі наданою йому інформацію про умови та порядок участі його у програмі, позивач був позбавлений свідомого вибору. Дії відповідача суперечили закону, зокрема частині 2 статті 627 ЦК України та статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ЕкономКомфорт" відхилено.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 січня 2017 року у цій справі залишено без змін.
Залишаючи без змін апеляційну скаргу ТОВ "ЕкономКомфорт", суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "ЕкономКомфорт" просить скасувати рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно на власний розсуд зазначили умови договорів відповідача, які в самих договорах відсутні взагалі, зробили висновки, які прямо суперечать вимогам чинного законодавства на які суди посилаються, проігнорували наявні в матеріалах справи докази, які повністю спростовують позовні вимоги та не провели відповідний аналіз діяльності відповідача. Також не звернули уваги, що позивач не набув статусу споживача фінансової послуги, а був споживачем лише юридичних послуг.
Крім того, з моменту проведення перевірки відповідача регулятором ринку фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), вказаний державний орган не має жодних претензій до діяльності відповідача, то суд не може приймати на себе його повноваження і встановлювати своїм рішенням для нього таку відповідальність.
Рух справи у суді касаційної інстанції
20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди установили, що між ОСОБА_1 та ТОВ "ЕкономКомфорт" 03 жовтня 2016 року були укладені Договори № № 05779/16, 05779, 05778/16, 05778, згідно з якими відповідач (виконавець) за згодою позивача (замовника) від імені і за рахунок замовника зобовʼязався за плату вчинити певні юридичні дії спрямовані на отримання ним позики (по наданню послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах).
За умовами договору № 05779/16, укладеному між сторонами 03 жовтня 2016 року, відповідач взяв на себе зобовʼязання за плату вчинити юридичні дії, спрямовані на отримання позивачем позики у розмірі 130 000,00 грн.