Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 303/1866/16-ц
провадження № 61-8612св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача:ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача- ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2016 року в складі судді
Заболотного А. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області
від 18 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Панька В. Ф., Бисаги Т. Ю.,
Готри Т. Ю.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі -
ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № MКН0GА00000197, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 31 332,00 доларів США, зі строком повернення до 03 березня 2017 року.
ОСОБА_5 припинив виконувати свої зобовʼязання за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 04 березня 2016 року у нього перед
ПАТ КБ "ПриватБанк" виникла заборгованість у розмірі 103 525,99 доларів США, яка складалася із: 22 866,37 доларів США - заборгованість за кредитом;
27 818,57 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 802,84 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 44 099,32 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобовʼязань за договором, а також штрафи у розмірі 9,54 доларів США - фіксована частина та 4 929,36 доларів США - процентна складова.
З урахуванням викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь заборгованість у розмірі 103 525,99 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 21 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року, в задоволенні позову
ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з вимогами до відповідача, оскільки подав позов за межами трирічного строку з дня предʼявлення вимоги про дострокове виконання боржником зобовʼязання за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2016 рокуПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року дану цивільну справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що заявником пропущено строкпозовної давності для звернення до суду з вимогами до відповідача у звʼязку з тим, що позов подано за межами трирічного строку з дня предʼявлення вимоги про дострокове виконання боржником зобовʼязання за кредитним договором, оскільки направлена банком 07 вересня 2011 року на адресу боржника претензія щодо виконання зобовʼязання за кредитним договором від 06 березня 2007 року не може вважатися належною вимогою про дострокове виконання боржником свого кредитного зобовʼязання з підстав того, що відповідачем не було надано на вказану претензію заперечень, також останній не вчиняв дій, які б свідчили про прийняття умов, які були зазначені у такій претензії.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 06 березня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № МКН0GА00000197, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит у розмірі 31 332,00 доларів США з яких: 28 000,00 доларів США - на споживчі потреби та 3 332,00 грн - на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості, строком до 03 березня 2017 року.
ОСОБА_5 належним чином не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів у звʼязку із чим, станом на 04 березня 2016 року, виникла заборгованість у розмірі 103 525,99 доларів США, яка складалася із заборгованості за кредитом - 22 866,37 доларів США, заборгованості за процентам - 27 818,57 доларів США, комісії - 3 802,84 доларів США, пені - 44 099,32 доларів США, а також штрафів у розмірі 9,54 доларів США - фіксована частина та 4 929,36 доларів США - відсоткова складова.
Судами встановлено, що умови кредитного договору від 06 березня 2007 року ОСОБА_5 почав порушувати з 2007 року, що знайшло своє відображення у розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви.
Останній платіж за кредитним договором було здійснено 30 липня 2012 року.
Згідно з пунктом 2.3.3 договору при порушенні позичальником зобовʼязань, передбачених умовами договору, банк на власний розсуд, має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобовʼязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно з статтями 212, 611, 651 ЦК України щодо зобовʼязань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобовʼязується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, виконати інші зобовʼязання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від банку.
Встановлено, що 07 вересня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу позичальника ОСОБА_5 направляв вимогу про дострокове виконання своїх зобовʼязань за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання вимоги повернути у повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.