Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 642/3533/16-ц
провадження № 61-32072св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н.О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),
відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
третя особа - Друга харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року у складі судді Шрамко Л. Л. та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що у серпні 1983 року її батько - ОСОБА_4, придбав 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору, який не був нотаріально посвідчений.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 07 квітня 1986 року даний правочин визнано чинним, та за ним визнано право власності на вказану частину нерухомого майна, однак, ОСОБА_4 на підставі цього рішення право власності у встановленому порядку не зареєстрував.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, та після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з вказаних частин будинку з надвірними будівлями. Вона, як донька померлого, є спадкоємцем першої черги після смерті батька, та своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, у звʼязку з тим, що право власності за ОСОБА_4 не зареєстровано, вона не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину.
Посилаючись на вище викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила суд визнати за нею права власності на 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 позов визнала частково, та звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімʼєю, зміну черговості спадкування та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування.
Зустрічний позов мотивовано тим, що протягом 27 років, починаючи з жовтня 1987 року, по день смерті ОСОБА_4 перебувала з останнім у фактичних шлюбних стосунках, проживала з ним однією сімʼєю, та за свій кошт здійснила його поховання у віці 78 років. Вона проживала у належному ОСОБА_4 спірному будинку, де з 1998 року до теперішнього часу зареєстрована. За час спільного проживання вони зробили капітальний ремонт будинку. Останні 5-7 років ОСОБА_4 тяжко хворів, а за 2 роки до смерті осліп, однак вона турбувалась про нього, доглядала. За весь час позивачка, донька ОСОБА_4, жодного разу не приїжджала до батька, не була присутня і на похороні.
Зважаючи на викладене, просила суд встановити факт її проживання однією сімʼєю з ОСОБА_4 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити черговість одержання права на спадкування після його смерті, надати їй, як спадкоємцю четвертої черги, право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги позивачкою за основним позовом ОСОБА_1, та визнати за нею - ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 17/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_1 як за спадкоємицею першої черги право власності на 17/100 частин вказаного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.
Вирішено встановити факт проживання однією сімʼєю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінено черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Надано спадкоємцю четвертої черги ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат 156,30 грн.
Рішення районного суду мотивовано тим, що суду надано належні та допустимі докази на підтвердження підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, для зміни черговості спадкування після смерті ОСОБА_5, які надають ОСОБА_2 - спадкоємиці четвертої черги право спадкувати разом із ОСОБА_1 - спадкоємиці першої черги. Суд дійшов висновку про визнання за сторонами права власності на спадкове майно - житловий будинок по 17/100 його частини кожній.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року рішення Ленінського районного суду від 14 березня 2017 року змінено в частині визначення розміру часток у праві власності на житловий будинок та період за який встановлено факт проживання однією сімʼєю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 68/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сімʼєю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 01 січня 2004 року по час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 34/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність, передбачених законом підстав для зміни черговості спадкування для ОСОБА_2
При цьому суд визнав факт постійного проживання ОСОБА_2 однією сімʼєю зі спадкодавцем ОСОБА_4, змінивши рішення суду першої інстанції в частині періоду проживання з 01 січня 2004 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1, вказавши, що встановлення факту спільного проживання має для ОСОБА_2 юридичне значення.
Змінюючи частки, які належать спадкоємцям після смерті ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що крім сторін у справі, спадкоємцем за правом представлення (стаття 1266 ЦК України) є також онук спадкодавця - ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_7 - сина спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до смерті ОСОБА_4
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не встановив усі обставини у справі від яких залежить правильне вирішення спору, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Висновки суду про те, що ОСОБА_2 відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України має право на зміну черговості спадкування ґрунтується на припущеннях.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 в яких зазначила про те, що рішення суду першої інстанції в частині, що не змінена рішенням апеляційного суду та рішення суду апеляційної інстанції законні та обґрунтовані, підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами