Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 456/232/15-ц
провадження № 61-19056св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Бетоль",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" на рішення апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Левика Я. А., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетоль" (далі - ТОВ "Бетоль"), про стягнення заборгованості, у якому просило суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором фінансового лізингу № 105/1007/28-Б від 29 жовтня 2007 року у розмірі 1 131 723,58 грн, з яких: 472 445 грн - сума несплачених лізингових платежів, 358 299,62 грн - пеня за прострочення слати лізингових платежів, 98 000,96 грн - інфляційних нарахувань, 202 978,00 грн - 3 % річних від простроченої суми та судові витрати по справі.
Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2007 року між ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" (як кредитором) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (як поручителем) було укладено Договір поруки № 02/10/07-Б, відповідно до якого відповідач поручився перед позивачем за виконання ТОВ "Бетоль" зобовʼязань згаданого ТОВ, що витікають з Договору фінансового лізингу № 105/1007/28-Б від 29 жовтня 2007 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Бетоль". Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 23 вересня 2014 року припинив свою підприємницьку діяльність, а тому з цього часу він у спірних правовідносинах виступає як фізична особа. Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 27 березня 2013 року по справі № 5015/2466/12 (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11 вересня 2014 року) заборгованість ТОВ "Бетоль" перед позивачем по договору лізингу підтверджена у розмірі 2 692 760,00 грн, в тому числі: 2 033 483,00 грн лізингових платежів; 358 299,62 грн пені; 98 000,96 грн інфляційних; 202 978,02 грн 3 % річних. Відповідно до п. 2 Договору поруки розмір відповідальності відповідача становить не більше 1 500 000 грн.
З моменту укладення Договору поруки відповідач здійснив ряд оплат на виконання Договору поруки на загальну суму 90 000,00 грн. 15 червня 2012 року позивач у встановленому законом порядку предʼявив до відповідача, що на той час був зареєстрований субʼєктом підприємницької діяльності, позовну вимогу шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області. В силу вказаних дій позивача порука відповідача не припинилась. Основним зобовʼязанням по Договору поруки є всі зобовʼязання ТОВ "Бетоль", що витікають з Договору лізингу (п.1 Договору поруки). Договором лізингу передбачено, крім оплати лізингових платежів, оплату пені за прострочення сплати лізингових платежів, а нормами статті 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобовʼязання у вигляді 3 % річних та інфляційних нарахувань. Сума основного зобовʼязання, строк виконання котрого настав за шість місяців до моменту предʼявлення позову, тобто - за період з 15 грудня 2011 року по 15 червня 2012 року, становить 1 131 723,58 грн і складається з: 472 445,00 грн - лізингових платежів № 43, № 44, № 45, № 46, № 47, № 48; 358 299,62 грн пені підтвердженої судом; 98 000,96 грн інфляційних нарахувань; 202 978,00 грн З % річних від простроченої суми. Станом на 08 січня 2015 року заборгованість по Договору лізингу, підтверджена рішенням Господарського суду Львівської області від 27 березня 2013 року, а ні основним боржником (ТОВ "Бетоль"), а ні відповідачем не погашена. Відповідач, підписавши Договір поруки № 02/10/07-Б від 29 жовтня 2007 року, взяв на себе зобовʼязання солідарно з ТОВ "Бетоль" погашати заборгованість по Договору лізингу, однак в порушення вимог статті 526 ЦК України взятих на себе зобовʼязань не виконує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2015 року позовні вимоги ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" суму заборгованості за договором фінансового лізингу № 105/1007/28-Б від 29 жовтня 2007 року у розмірі 1 131 723,58 грн, з яких: 472 445,00 грн - сума несплачених лізингових платежів. 358 299,62 грн - пеня за прострочення слати лізингових платежів, 98 000,96 грн - інфляційних нарахувань, 202 978,00 грн - 3 % річних від простроченої суми.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не пропустив встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шести місячний строк для звернення з вимогою до поручителя, оскільки 15 червня 2012 року подав до Господарського суду Львівської області позовну вимогу до відповідача (як субʼєкта підприємницької діяльності), а тому відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк для звернення з позовною вимогою до відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач (як кредитор) вправі був предʼявити вимогу до відповідача (як поручителя) в межах строку дії поруки, в даному випадку - протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовʼязання (16 червня 2012 року), тобто до 16 грудня 2012 року. Позов до поручителя (відповідача) було подано лише 16 січня 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року та залишити в силі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну 456/232/15-ц із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
19 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" звернувся до суду 09 січня 2015 року, тобто в межах 6 місяців з моменту встановлення остаточного розміру заборгованості ТОВ "Бетоль", згідно постанови Вищого господарського суду України від 11 вересня 2014 року та в межах 6 місяців з моменту виникнення необхідності та можливості захисту порушеного інтересу позивача.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частини четвертої статті 559 ЦК України, а тому договір поруки не є припиненим щодо зобовʼязань по договору лізингу.
Заперечення на касаційну скаргу
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить рішення апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.
Заперечення мотивовано тим, що позивач в позові проігнорував скорочення суми основного боргу за наслідком прийнятої постанови ВГСУ від 11 вересня 2014 року в справі № 5015/2466/12, в забезпечення якого було укладено договір поруки від 29 жовтня 2007 року, предʼявивши до відповідача суму стягнення, яка значно перевищує обмежений обсяг відповідальності як поручителя, встановлений за умовами пункту 4.3 названого договору поруки в межах 1/3 непогашеної суми простроченої заборгованості, якщо заборгованість боржника (ТОВ "Бетоль") не буде погашена за рахунок продажу предмету лізингу.