ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа №336/4697/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю. -
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 336/4697/16-а (2-а/336/226/2016)
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Прокопчук Т.С., Шлай А.В., -
ВСТАНОВИВ:
02 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову управління ПФУ у проведені перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із підвищенням прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність;
- зобовʼязати управління ПФУ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, та провести відповідні виплати, починаючи з 24 грудня 2015 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він перебуває на обліку в управлінні, отримуючи пенсію за віком у відповідності до положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), розмір якої становить 971 грн 71 коп., що є меншим, ніж встановлений законом прожитковий мінімум. Звернення до пенсійного органу в лютому 2016 року з проханням провести перерахунок пенсії з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб увінчалось протиправною відповіддю від 09 березня 2016 року про відмову у проведенні такого перерахунку через відсутність у позивача страхового стажу понад 35 років.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 06 грудня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги:
- зобовʼязав управління ПФУ провести перерахунок пенсії за віком відповідно до розміру прожиткового мінімуму на одну особу на місяць для осіб, які втратили працездатність, та провести відповідні виплати, починаючи з 20 січня 2016 року, з урахуванням раніше сплачених сум;
- судовий збір у сумі 551 грн 20 коп., а також витрати з правової допомоги адвоката в сумі 1100 грн присудив ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління ПФУ. Решту вимог про стягнення судових витрат - залишив без задоволення.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2017 року скасував рішення суду першої інстанції в частині присудження ОСОБА_1 витрат з правової допомоги адвоката в сумі 1100 грн за рахунок бюджетних асигнувань управління ПФУ, ухвалив нове, яким відмовив в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції - залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про зобовʼязання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії позивачу, з урахуванням положень статті 46 Конституції України, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, та зобовʼязати виплатити недоплачені суми пенсійних виплат.
Разом з цим, апеляційний суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази звернення та отримання позивачем безоплатної правової допомоги, а також відсутні докази звільнення позивача від оплати надання йому правової допомоги, тому відмовив у задоволені позову в частині компенсації витрат на правову допомогу.
30 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2016 року - залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право фізичної особи на отримання правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права та право на отримання безоплатної правової допомоги, у частині другій цієї статті уточнено порядок здійснення витрат на правову допомогу у разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги, однак наведена норма не передбачає обовʼязку сторони звертатись за отриманням безоплатної правової допомоги. При цьому в матеріалах справи наявні документальні підтвердження таких витрат.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
За правилами частини третьої статті 341 КАС України Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права.
Верховний Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у Шевченківському районі м. Запоріжжя з 24 грудня 2015 року. Розмір пенсії, з урахуванням державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - постанова № 265), становить 971 грн 71 коп. (а. с. 7).
Такий розмір пенсії відповідав розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що був встановлений законом до 01 вересня 2015 року.
Законом України від 17 вересня 2015 року №704 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01 вересня 2015 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (із 949 грн до 1074 грн).
Із зміною розміру прожиткового мінімуму розмір пенсії позивача збільшено не було.
При цьому суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов договору від 01 серпня 2016 року (а. с. 45) його предметом є представництво, складання позову, надання допомоги і захист інтересів клієнта, в тому числі у судах.