ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/4902/16
адміністративне провадження №К/9901/34667/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року (головуючий суддя Шелест С.Б., судді: Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.) у справі №826/4902/16 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 17 лютого 2015 року №011-22543-170215, укладеного між позивачем і ПАТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 16 вересня 2015 року №813;
- зобовʼязати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 17 лютого 2015 року №011-22543-170215 за рахунок Фонду, у межах гарантованої суми відшкодування 200 000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, повʼязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро від 17 лютого 2015 року №011-22543-170215, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк". Зобовʼязано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро від 17 лютого 2015 року№011-22543-170215 у межах гарантованої суми.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ "Дельта Банк" (банк) укладено договір №011-22543-170215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро від 17 лютого 2015 року (далі по тексту - договір банківського вкладу), за умовами якого вкладник розміщує по 18 травня 2015 року на вкладному рахунку НОМЕР_1 суму у розмірі 6 500,00 євро.
Відповідно до пункту 1.10 договору банківського вкладу у разі закінчення строку залучення вкладу вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки, відкритий в установі банку.
Згідно з додатковою угодою №1 від 17 лютого 2015 року до договору банківського вкладу сторони домовились викласти пункт 1.8 договорів у наступній редакції: "1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку у день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються".
Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 17 лютого 2015 року №46023540 на вкладний рахунок позивача внесено грошові кошти у розмірі 6 500,00 євро.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідачем прийнято наказ від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, повʼязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і договори банківського вкладу, укладені між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", за порядковим №1488.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Позивача не було включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду.
Вважаючи протиправним рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу з мотивів його необґрунтованості та не підтвердження належними доказами, а також протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що доказів отримання позивачем чи іншими кредиторами при укладанні договору банківського вкладу додаткових пільг чи переваг відповідачем не надано. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження вкладу. При цьому суд вказав на те, що відповідно до додаткової угоди №1 від 17 лютого 2015 року до договору банківського вкладу сторони домовились, що пункт 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" не застосовуються до даних правовідносин, а тому посилання відповідача на порушення вказаних приписів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано до суду тексту постанови Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" та не доведено, що укладення договору банківського вкладу суперечить її нормам.
Апеляційний суд додатково вказав на те, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ адресована посадовим особам банку, а не вкладникам, а тому невиконання працівниками ПАТ "Дельта Банк" приписів вказаної постанови не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року. Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Наголошено на тому, що відповідач, посилаючись на порушення при укладенні договору банківського вкладу пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" наводить положення останнього лише частково, в той час, як у чинній редакції пункт 5.11 вказаних Правил допускає зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок від іншої фізичної особи у випадках, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку. Так, між позивачем та банком укладено додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу, в якій прямо передбачено можливість такого зарахування, а тому в даному випадку застосуванню підлягають саме положення додаткової угоди, що також узгоджується із приписами пункту 2.7 Правил. Посилання відповідача на надання позивачу чи іншим кредиторам внаслідок укладення спірного договору банківського вкладу переваг (пільг), не передбачених діючим законодавством чи внутрішніми документами банку, є безпідставними та носять характер припущень. Позивач також вказує на те, що йому нічого не було відомо про існування постанови Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".
Від інших учасників справи заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - субʼєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобовʼязань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобовʼязань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її імʼя, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не повʼязують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.