ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.
за участю представників:
представник позивача (представник ТзОВ "НікморСервіс Ніколаєв") - Гурова А.А. (дов. №18 від 01.11.2018);
скаржник (представник ДП "Адміністрація морських портів України") -Шабаровський Б.В. (ордер КВ №427142).
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2018
(суддя - Мавродієва М.В.)
та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018
(Колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Савицький Я.Ф., Ярош А.І. )
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ"
до відповідача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про зобовʼязання вчинити певні дії та стягнення 652 586,38 грн, -
ВСТАНОВИВ:
1. 27.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (далі в тексті - Позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №144 від 26.02.2018, в якій просило суд зобовʼязати Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі в тексті - Відповідач): 1) припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобовʼязання за Договором про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 і здійснити складання, підписання та надання позивачу Актів наданих послуг (виконаних робіт) згідно Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 за період з січня 2016 року до лютого 2018 року та в подальшому протягом строку дії Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013; 2) припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобовʼязання за Договором про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 і забезпечити виконання господарських зобовʼязань щодо оплати за сервітут шляхом дотримання порядку розрахунків, надання відповідних рахунків та належного прийняття платежів за користування сервітутом, внесених позивачем за період з січня 2016 року до лютого 2018 року та в подальшому протягом строку дії Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013; 3) зареєструвати Податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних належними датами надання послуг за Договором про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 за період з січня 2016 року до лютого 2018 року та в подальшому протягом строку дії Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013; а також 4) стягнути з відповідача пеню за порушення господарського зобовʼязання у розмірі 1075481,95 грн та штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 205693,26 грн.
2. 17.04.2018 Позивач подав до господарського суду Миколаївської області заяву про уточнення позовних вимог №255 від 16.04.2018 (т.2 а.с.248-257), в якій просить суд: 1) визнати протиправними дії Відповідача з односторонньої відмови від виконання зобовʼязання за Договором №А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту, що полягає в ухиленні від складання, підписання та надання позивачу Актів наданих послуг (виконаних робіт), відмови у прийнятті платежів за користування сервітутом, внесених позивачем; 2) зобовʼязати Відповідача припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобовʼязання за Договором №А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту; 3) зобовʼязати Відповідача виконати зобовʼязання за Договором №А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту в натурі шляхом: складання, підписання та надання відповідачу Актів наданих послуг (виконаних робіт) за період з січня 2016 року до лютого 2018 року; прийняття платежів за користування сервітутом, внесених Відповідачем за період з січня 2016 року до лютого 2018 року; реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належними датами надання послуг за період з січня 2016 року до лютого 2018 року; 4) стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню за порушення господарського зобовʼязання у розмірі 446893,12 грн та штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 205693,26 грн.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду позову
3. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2018, яке залишене без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, позовні вимоги задоволено частково та вирішено:
- визнати протиправними дії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) з односторонньої відмови від виконання зобовʼязання за Договором №А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту, що полягає в ухиленні від складання, підписання та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" Актів наданих послуг (виконаних робіт), відмови у прийнятті платежів за користування сервітутом, внесених Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ";
- Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) виконати зобовʼязання за Договором №А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту в натурі шляхом: складання, підписання та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" Актів наданих послуг (виконаних робіт) за період з січня 2016 року до лютого 2018 року; прийняття платежів за користування сервітутом, внесених Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" за період з січня 2016 року до лютого 2018 року; реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належними датами надання послуг за період з січня 2016 року до лютого 2018 року;
- стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" 446893,12 грн пені, 205 693,26 грн штрафу та 24503,63 грн судового збору.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що дії Відповідача щодо ухилення від складання, підписання та надання позивачу Актів наданих послуг (виконаних робіт) за договором, відмови у прийнятті платежів за користування сервітутом, внесених Позивачем, - є протиправними, а тому суд першої інстанції вважав за необхідне зобовʼязати Відповідача вчинити вказані дії. Вимога Позивача щодо зобовʼязання Відповідача виконати зобовʼязання за договором від 10.07.2013 року №А6-А шляхом реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належними датами надання послуг за період з січня 2016 року до лютого 2018 року, на думку місцевого господарського суду, належним чином обґрунтована. Також господарським судом Миколаївської області визнано обґрунтованими позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій. Щодо позовних вимог про зобовʼязання Відповідача припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобовʼязання за договором, то суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, так як, на думку суду, задоволення даних вимог жодним чином не відновить порушене Відповідачем право чи законний інтерес Позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
5. До Верховного Суду від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:
6.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 231 ГК України.
6.2. Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях неправильно застосували приписи ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст. 5 ГПК України.
6.3. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях порушили право на справедливий суд та норми ст. ст. 7,13, 86 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
8. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №915/172/18 за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на 13 березня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
8.1. У відкритому судовому засіданні, яке відбулося 13 березня 2019 року у приміщенні Касаційного господарського суду, було оголошено перерву до 20.03.2019.
9. Заслухавши 20.03.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а оскаржувані судові рішення в частині стягнення з Позивача на користь Відповідача 446893,12 грн пені, 205 693,26 грн штрафу слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, виходячи з наступного.
10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Щодо доводів касаційної скарги, які викладені в підпунктах 6.1., 6.2, 6.3. пункту 6 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
13. Відповідно до приписів ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є субʼєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субʼєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (володілець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (користувач) було укладено договір від 10.07.2013 року №А6-А про встановлення сервітуту, у звʼязку з необхідністю виконання Відповідачем комплексу робіт і послуг, повʼязаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №9 з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії, підкранові колії, ділянки колій, стрілочні переводи), а також забезпечення Позивачем можливості користування Відповідачем вказаними причалами і причальною інфраструктурою.
15. Як встановлено в оскаржуваних судових рішеннях:
- Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору, сервітут встановлюється щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23. Сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури.
- У п. 3.2 договору визначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у п. 3.1 даного договору.
- За умовами п. п. 4.1, 4.2 договору зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з п.3.1 договору. Сервітут є строковим та оплатним.
- Відповідно до п.4.4 договору сервітут, встановлений за даним договором, є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України. Сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою (п. 4.5 Договору).
- Пунктом 5.1 договору, в редакції додаткової угоди від 21.08.2015 року №2 до нього, встановлено, що плата за сервітут за місяць складає: - причал №9 (інв.№1031036) - 199571,49 грн без ПДВ; залізничні колії №33, 36 (інв.№1031079, №1031080) - 2 633,14 грн. без ПДВ; підкранові колії (інв.№1031065) - 1856,15 грн. без ПДВ. ПДВ стягується відповідно до чинного законодавства України.
- У п. 5.3 договору визначено, що оплата в розмірі, визначеному п.5.1, 5.2 даного договору, здійснюється користувачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок володільця на підставі акту наданих послуг підписаного обома сторонами згідно виставленого рахунку щомісячно до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
- У п.п. 7.1.4 та 7.1.5 договору сторони погодили, що користувач, зокрема, зобовʼязаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим повертати володільцю підписані акти наданих послуг та щомісячно до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно виставленого рахунку володільця, вносити плату за користування сервітутом за попередній місяць.
- За змістом п.п. 8.1, 8.2 договору володілець взяв на себе обовʼязки не чинити перешкод користувачу в здійсненні свого права сервітуту на умовах даного договору.
- Згідно з п.8.3 договору володілець, зокрема, приймає на себе обовʼязок щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати користувачу рахунок на сплату за користування сервітутом, який оформляється на підставі акту наданих послуг.
- За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовʼязань за даним договором, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України (п. 11.1 договору).