ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/334/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 (головуючий суддя: Філіпова Т.Л., судді: Василишин А.Р., Мельник О.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича
до Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича
про стягнення заборгованості в сумі 873 256, 00 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У травні 2018 року Фізична особа - підприємець Дерко Іван Іванович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 873 256, 00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення положень законодавства України та умов укладеного між сторонами контракту №1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016 взяті на себе зобовʼязання за договором не виконав, у звʼязку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 873 256,00 грн, з яких: 456 300,00 грн основний борг, 62 377,33 грн пеня, 24 457,80 грн штраф, 89 899,87 грн інфляційні та 20 102,00 грн 3% річні.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням господарського суду Рівненської області позов Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича на користь Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича 456 300,00 грн основного боргу, 24 245, 68 грн штрафу (з урахування ухвали господарського суду Рівненської області від 19.06.2018 про виправлення описки ) та 4 005,23 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яницького Олексія Володимировича на рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2018 року у справі №918/334/18 задоволено, рішення господарського суду Рівненської області в частині задоволення позову в сумі 456 300 грн. основного боргу, 24 576,80 грн. штрафу скасовано, в зазначеній частині прийнято нове рішення про відмову у позові. Крім того, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Яницького Олексія Володимировича 7 063 грн. 15 коп. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. А також стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича в доход Державного бюджету України 1 188 грн. 06 коп. судового збору за подання позовної заяви.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 27.12.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фізичною особою - підприємцем Дерком Іваном Івановичем безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №918/334/18.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 року у справі №918/334/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
7. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує пʼятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
8. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
9. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2019 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича залишити без руху до 25.02.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі; встановлено Фізичній особі - підприємцю Дерку Івану Івановичу строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
06.02.2019 ФОП Дерко Іван Іванович направив до суду квитанцію № 77 від 05.02.2019 на суму 16 780,15 грн.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 заяву Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ФОП Дерку Івану Івановичу строк для подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Дерка Івана Івановича. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 11.03.2019.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
11. У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець Дерко Іван Іванович просить суд постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2018 залишити в силі.
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) вказує, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв, як належний та допустимий доказ виконання умов укладеного договору, надані відповідачем акти приймання-передачі, які підписані лише останнім. Також апеляційний суд прийняв до уваги договір про перевезення обладнання, як доказ вчинення певних дій, спрямованих на виконання умов договору від 11.11.2016. При цьому вважає, що договір про перевезення обладнання не може братися судами до уваги, оскільки відповідачем не було надано товаро-транспортні накладні чи акти приймання-передачі виконаних робіт (перевізні документи), які посвідчують саме виконання цього договору.
Позивач вважає, що розписки, які були їм надані до позовної заяви, є беззаперечними доказами, що підтверджують зобовʼязання відповідача і не можуть ставитися під сумнів, оскільки їх чинність сам відповідач не заперечував.
Крім того вказує на те, що представником позивача до апеляційного суду було подано клопотання про перенесення судового розгляду, оскільки представник останнього бере участь у кримінальній справі, яка призначена на ту ж саму дату (29.11.2018), що і дана справа. Однак апеляційний суд не прийняв зазначене клопотання та розглянув і виніс рішення по справі без участі належного представника позивача, що на думку останнього свідчить про порушення його права на захист та є підставою для скасування такого рішення.
13. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
14. 11.11.2016 між Фізичною особою - підприємцем Дерко Іваном Івановичем (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Яницьким Олексієм Володимировичем (продавець) укладено контракт №1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ", відповідно до умов якого продавець зобовʼязується виготовити, доставити, змонтувати, налагодити та передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, зобовʼязується прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, яка є невідʼємною частиною контракту і викладена в додатку № 1 до нього, на умовах, що викладені у цьому контракті.
Відповідно до п. 1.2. контракту назва товару - комплект обладнання та послуги з модернізації спеціалізованої установки "АБЗУ" - 1 комплект.
За умовами контракту, продавець зобовʼязується здійснити доставку, роботи по шеф-монтажу та монтажу товару, що буде поставлений за цим контрактом та вивести завод на продуктивність 30 м 3/год товарного бетону (п. 1.3. контракту).
Розділом 4 контракту врегульовано ціну товару та суму контракту, а саме: валюта платежу визначається даним контрактом і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами в гривні, і включає в себе: вартість товару, доставку в м. Луцьк, шефмонтаж, монтаж, наладку.
Загальна сума контракту на момент його підписання складає 700 000, 00 грн, без ПДВ (120 силос, 80 шнек). Бартером - 150 000,00 грн. Додаткова знижка 30 000,00 грн (за рахунок використання лебідки складського зберігання-повністю обслужену з мінімальним напрацюванням). Коштами 520 000, 00 грн (передоплата 50 %; після поставки 25%; після здачі 25%;).
Відповідно до п. 5.1. - 5.6. контракту поставка товару в м. Луцьк, за цим контрактом здійснюється до 30.11.2016 року. Продавець направляє бригаду монтажу для координації установки запуску товару. Загальний термін монтажу, пусконалагоджувальних робіт та здачі складає не більше 20 календарних днів - до 20.12.2016. Продавець приступає до монтажу та пусконалагоджувальних робіт товару в 2-денний термін з моменту доставки обладнання на обʼєкт покупця.
Для проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт покупець має підготувати наступні елементи: провести демонтаж обʼєктів, що підлягають заміні; забезпечити наявність підіймального крану для виконання монтажних робіт, забезпечити водопостачання з необхідним тиском та електропостачання на місце монтажу товару.
Шефмонтажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, по завершенню оформлюються актом пусконалагоджувальних робіт, підписаним представниками продавця та покупця. Товар відвантажується за актом приймання-передачі товару (партії товару) з обовʼязковою вказівкою обладнання (комплектуючих, складових), яке відвантажується, відповідно до переліку складових стаціонарного бетонного вузла, передбаченого специфікацією, що є додатком № 1 до контракту.
Згідно з п.6.1. контракту розрахунки між продавцем та покупцем здійснюються таким чином: покупець оплачує продавцю Передоплата - 1: 50%; Передоплата - 2: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500); Передоплата - 3: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500 та пульт керування).
Право власності на товар у покупця виникає з моменту проведення розрахунків та підписання Акта прийому-передачі такого товару. Якщо сплата коштів відбувається шляхом взаємозаліку зобовʼязань сторін одна перед одною, то це оформлюється відповідним актом (п. 6.2. - 6.3. контракту).
У п.7.1. контракту зазначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 8.3. контракту передбачено, що у разі невиконання зобовʼязань по поставці товару згідно строків постачання або його оплати, передбачених даним контрактом, штраф складає 0,01% від вартості непоставленого товару або несплаченої суми за кожен день такого протермінування.
Згідно п. 8.4. контракту покупець має право не розрахуватись за поставлений товар, якщо завод не виведений на продуктивність 30 м3/год та вимагати повернення всіх авансових платежів.Розділом 11 контракту передбачено, що контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього контракту починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1. цього контракту та закінчується 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку, не раніше повного виконання покладених на сторони обовʼязків за цим контрактом.
Закінчення строку цього контракту не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього контракту.
Контракт підписано та скріплено печатками сторін.
15. Крім того, суди вказали, що в матеріалах справи знаходиться розписка від 11.11.2016 відповідно до якої відповідач отримав від позивача 200 000 грн. в якості авансу по договору реконструкції установки "АБЗУ".
З розписки від 18.11.2016 вбачається, що відповідач отримав від позивача по договору №1112016U63 від 11.11.2016 за реконструкцію установки "АБЗУ" грошові кошти в кількості 100 000 грн.
Відповідно до розписки від 30.11.2016 відповідач отримав від позивача грошові кошти у кількості 70 000 грн. по контракту №11112016U63 від 11.11.2016, а 20.12.2016 отримав ще 20 000 грн. авансу.
27.12.2016 відповідач отримав від позивача оплату комплектуючих "АБЗУ" у кількості 66 300 грн., що вбачається з розписки, написаної власноруч відповідачем.
В свою чергу відповідач не заперечував наявність та чинність зазначених вище розписок.
16. 06.03.2018 та 10.04.2018 позивачем були надіслані на адресу відповідача претензії з вимогою повернення коштів в розмірі 456 300,00 грн., які були залишені ним без відповіді та задоволення. Вказані претензії позивач обґрунтовував невиконанням відповідачем умов укладеного між ними контракту №11112016U63 від 11.11.2016.
17. Позивач звертаючись з даним позовом до суду вказував на невиконання відповідачем взятих на себе зобовʼязань за укладеним між ними контрактом №11112016U63 від 11.11.2016, тому просив суд повернути сплачені ним кошти з нарахованими на них штрафними санкціями.
VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
18. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку, що на виконання умов контракту, відповідач отримав від позивача у кілька етапів грошові кошти на загальну суму 456 300,00 грн., що підтверджується розписками, написаними власноруч відповідачем від 11.11.2016 року, від 18.11.2016 року, від 20.12.2016 року, від 27.12.2016 року та від 30.11.2016 року.
При цьому, відповідач свої зобовʼязання за контрактом щодо виготовлення, доставки, монтування та передачі у власність позивача товару - комплекту обладнання спеціалізованої установки "АБЗУ" не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 456 300,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того місцевий суд задовольнив вимогу позивача про стягнення, на підставі п. 8.3 контракту, на його користь 24 457,68грн. штрафу за прострочення виконання відповідачем обовʼязку по поставці товару. В іншій частині позову -відмовлено. Відмовляючи у позові в частині стягнення на користь позивача пені, місцевий господарський суд вказав на те, що умовами контракту не передбачено порядок нарахування та розмір пені, заявленої до стягнення. Крім того судом було відмовлено у стягнення інфляційних втрат та 3% річних з посиланням на те, що обовʼязок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України не виникає у випадках невиконання зобовʼязання з поставки товару, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати не вважається грошовим зобовʼязанням у розумінні ст. 625 ЦК України.
19. Апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого суду в частині задоволення позову та прийняв в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач в засіданні суду першої інстанції участі не брав, був позбавлений можливості надати пояснення по суті спору та наявні докази, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що про зміст прийнятого рішення дізнався після предʼявлення рішення для примусового виконання. Крім того, апеляційний суд прийняв надані Фізичною особою-підприємцем Яницьким Олексієм Володимировичем докази виконання ним робіт по договору, а саме: договір про перевезення обладнання від 21.11.2016, акт прийому-передачі наданих послуг за договором про перевезення обладнання від 21 листопада 2016, договір про співпрацю від 02.12.2016, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про співпрацю від 02.12.2016 від 13.12.2016, акт приймання-передачі Товару до контракту №11112016U63 від 11.11.2016 р., письмова заява свідка.
Дослідивши надані відповідачем докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем здійснювалися роботи по виконанню контракту №11112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016, оскільки про це свідчать укладені ним договори та акти приймання-передавання виконаних робіт, в тому числі про перевезення обладнання від 21.11.2016, акт прийому-передачі наданих послуг за договором про перевезення обладнання від 21.11.2016, договір про співпрацю від 02.12.2016 З ТОВ "Вольтелектро", акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про співпрацю від 02.12.2016, з якого вбачається виконання робіт в період з 05.12.2016 року по 13.12.2016 року. Заява свідка, долучена відповідачем, також містить пояснення про виконання робіт за місцем знаходження позивача за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3.
Проаналізувавши зміст претензій позивача, інші наявні докази апеляційний суд зазначив, що претензії, направлені позивачем містять загальне посилання на неналежне виконання мов договору, з яких неможливо встановити належним чином, яка частина договору виконана неналежно або не виконана взагалі. Позивач, спрямовуючи претензію відповідачу, не послався на умови укладеного договору та не конкретизував свою вимогу, що дало б можливість суду повно та достовірно встановити обставини виконання або не виконання умов договору. Зі змісту претензій також не вбачається висловленого ясно і незаперечно волевиявлення позивача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного договору на тій стадії виконання, яка тривала на відповідний момент. З наданих відповідачем та оцінених судом апеляційної інстанції доказів вбачається, що позивач, вимагавши повернути сплачені ним грошові кошти, а також штрафні санкції жодним чином не врахував ту частину виконаних робіт, яка на час предʼявлення позову була виконана або виконувалась відповідачем.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд зробив висновок, що на підставі поданих доказів не вбачає можливим достовірно встановити, яка частина умов договору і в якій ступені є виконана, враховуючи, що твердження про повне невиконання стороною відповідача умов договору спростована ним в загальному порядку шляхом подання суду доказів,, а також беручи до уваги, що за умовами пункту 11.1 розділу 11 договір є чинним до його повного виконання сторонами, тому позовна вимога про повернення коштів та стягнення штрафних санкцій є безпідставною та передчасною, а відтак не може бути задоволена.
VІІ. Позиція Верховного Суду
20. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.