ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5244/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги
1. Акціонерного товариства "Київенерго",
2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018
(головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2018
(суддя Сівакова В.В.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі правонаступником
у справі №910/5244/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
за участю третіх осіб: 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", 2. Київської міської ради,
про стягнення 47 054 648,87 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог та заяви про заміну сторони правонаступником
1.1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 47 054 648,87 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.02.2014 між сторонами було укладено договір № 2334/14-КП-41 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами №1-7. На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 313 090 076,03 грн. В порушення умов договору відповідачем несвоєчасно здійснювалися оплати за спожитий природній газ, у звʼязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 47 054 648,87 грн, з яких 0,01 грн основного боргу, 14 960 418,64 грн пені, 3 330 764,24 грн інфляційних втрат та 28 763 465,99 грн - 3% річних.
1.3. Під час розгляду справи у суді першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з клопотанням про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну ПАТ "Київенерго" Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
1.4. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем на підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2017, у звʼязку із припиненням угоди від 27.09.2011, повернуто майно до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що належить до енергетичного комплексу міста Києва. Вказане майно на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 та наказу Департаменту комунальної власності міста Києва від 01.08.2018 №370 закріплено на праві господарського відання за Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Правовою підставою зазначеного клопотання позивач вказав, зокрема, ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання".
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 27 вересня 2001 року між АЕК "Київенерго" (енергопостачальник), найменування якої змінено на ПАТ "Київенерго", та Київською міською державною адміністрацією укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва.
Згідно з п.1.1 угоди (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007) за цією угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу, адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї угоди, у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог чинного законодавства.
2.2. 20 червня 2017 року Київська міська рада ухвалила рішення №439/2661 "Про припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, яким вирішено продовжити дію угоди до 26.04.2018 включно та внести відповідні зміни до угоди згідно з додатком 1 до цього рішення. Припинити дію угоди з 27.04.2018. Відповідна додаткова угода підписана сторонами 19.12.2017.
2.3. Відповідно до п.4 рішення №439/2661 від 20.06.2017 Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) доручено визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування Відповідачем після припинення угоди.
2.4. Відповідно до п.5 розпорядження Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування відповідачем після припинення угоди.
2.5. 24 квітня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення №517/4581, відповідно до якого продовжено дію угоди до 31.07.2018 в частині користування майном ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 (Завод "Енергія"), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до угоди перебуває у володінні та користування відповідача. В частині іншого майна дію угоди продовжено до 30.04.2018. Відповідна додаткова угода підписана сторонами 26.04.2018.
2.6. Згідно з наказом Департаменту комунальної власності м. Києва №224 від 04.05.2018 "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" закріплено на праві господарського відання з дня, наступного за днем підписання акта приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з володіння та користування відповідача основні засоби згідно з додатком 3.
2.7. Згідно з наказом Департаменту комунальної власності міста Києва №370 від 01.08.2018 внесено зміни до наказу №224 від 04.05.2018, доповнено його такими положеннями.
Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування відповідача, у звʼязку з припиненням угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕК "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "КТЕЦ" ПАТ "Київенерго" від 31.07.2018, майно повернуто з володіння та користування відповідача.
2.8. 11 вересня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення №1364/5428 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року №834/4898 "Про питання заборгованості перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Згідно з пп.1.1 п.1 зазначеного рішення боргові зобовʼязання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у відповідача в результаті його власної господарської діяльності перед позивачем, та залишаються непогашеними за час користування та володіння відповідачем майном комунальної власності територіальної громади міста Києва з вироблення теплової енергії відповідно до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, не підлягають прийняттю Київською міською радою та відповідно до Комунальної власності територіальної громади міста Києва, за винятком, якщо буде досягнуто домовленість про передачу від відповідача до третьої особи-1 джерел для погашення такої заборгованості.
Відповідно до пп.1.2 п.1 зазначеного рішення Київська міська рада не є правонаступником штрафних санкцій та будь-яких додаткових нарахувань на боргові зобовʼязання відповідача перед позивачем, зазначених у пп.1.1 п.1 цього рішення.
3. Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
3.1.1. За висновком суду першої інстанції, відсутні підстави для здійснення заміни сторони у цій справі, а саме ПАТ "Київенерго" на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", оскільки предметом спору у справі є вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, в той час як положення ст.22 Закону України "Про теплопостачання" передбачають можливість правонаступництва лише за борговими зобовʼязаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2018 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши також таке.
3.2.1. Здійснення правонаступництва на підставі ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання обʼєктів теплопостачання конкретним субʼєктом господарювання - попереднім користувачем комплексу.
3.2.2. Правова сутність ст.13, 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що поширення положень ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання" до спірних правовідносин буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.
При цьому суд зазначив, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/5082/18.
3.2.3. За висновком суду, відповідач, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку ст.52 Господарського процесуального кодексу України, не надав ні доказів в підтвердження того, що третя особа - 1 фактично стала правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі (штрафних санкцій та додаткових нарахувань) і в конкретних сумах, ні доказів того, що ці боргові зобовʼязання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Предметом спору у справі є виключно стягнення з Відповідача додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобовʼязання: пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
За загальним правилом покладення обовʼязку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обовʼязків).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким залучити до участі у справі №910/5244/18 правонаступника ПАТ "Київенерго" - КП "Київтеплоенерго".
4.2. В обґрунтування зазначеного вище скаржник стверджує, що суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме: ст. 19-1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", ч. 1 с. 8, ч. 4 ст. 13, ч. 1, 4 ст. 41, ч. 2 ст. 61, ст. 147, ст. 150 Конституції України та допустили порушення норм процесуального права, зокрема ч. 1,2 ст. 11, ст. 52, ст. 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
4.2.1. На думку скаржника, ч. 3 ст. 22 Закон України "Про теплопостачання" є імперативною нормою та не потребує наявності згоди (волі) субʼєкта господарювання, якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії на правонаступництво, а також не містить вимог про залежність правонаступництва від наявності компенсаторних механізмів стягнення боргу зі споживачів. Не містить таких умов (вимог) щодо правонаступництва й інше чинне законодавство України.
Факт надання в користування майна з вироблення теплової енергії КП "Київтеплоенерго" підтверджено документально, що є законодавчо визначеною підставою для виникнення матеріального правонаступництва у КП "Київтеплоенерго" за борговими зобовʼязаннями ПАТ "Київенерго" з оплати спожитих енергоносіїв перед Компанією, що виникли у результаті використання майна з вироблення теплової енергії є факт отримання в користування (господарське відання) КП "Київтеплоенерго" майна з вироблення теплової енергії, що раніше використовувалось ПАТ "Київенерго" і таке матеріальне правонаступництво відбулось з моменту надання КП "Київтеплоенерго" в користування майна з вироблення теплової енергії у звʼязку з чим замінився боржник у зобовʼязанні.
4.2.2. Суди у рішеннях, що оскаржуються, не надали належної оцінки правовій природі 3% річних, інфляційних нарахувань як міри компенсації за користування грошовими коштами та неустойки. Так, на думку позивача, боргові зобовʼязання з інфляційних втрат, 3% річних та пені є похідними та нерозривно повʼязані з основним зобовʼязанням за договором купівлі-продажу природного газу і виникли внаслідок здійснення господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії для задоволення суспільних потреб громади міста Києва. Таким чином, при настанні обставин, передбачених ч. З ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", первісний боржник вибуває із зобовʼязання в цілому, а не тільки з його частини, і вся сукупність прав і обовʼязків, які становлять зміст зобовʼязання, переходить до нового боржника.
4.2.3. Застосування положень ч.2 ст.61 Конституції України як норми прямої дії у спірних правовідносинах є безпідставним, оскільки власність гарантує не лише права власників, а й зобовʼязує, покладає на них певні обовʼязки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх субʼєктів правовідносин
4.2.4. Частина 6 ст. 11 ГПК України надає господарському суду повноваження доходити висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України і не застосовувати такий закон, що суперечить принципу верховенства права, що закріплений у ст. 8 Конституції України та ст. 150 Конституції України, що визначає повноваження Конституційного суду України.
Скаржник вважає, що незастосування закону, який не втратив чинність, і відносно якого не ухвалено рішення Конституційного Суду України про визнання його неконституційним у цьому випадку порушує принцип правової визначеності як елемент верховенства права в частині непередбачуваності застосування чинних правових норм та порушення державою обовʼязку дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію.
4.3. Акціонерне товариство "Київенерго" також звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нову ухвалу, якою замінити Акціонерне товариство "Київенерго" на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги відповідач зазначає таке.
4.3.1. Суди неправильно тлумачать положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки зазначеною нормою встановлено особливий вид правонаступництва. Факт зміни володільця майна, що використовується для виробництва теплової енергії, який відбувся, є достатньою підставою для заміни сторони у справі, зокрема відповідача його правонаступником.
4.3.2. Суди не врахували, що Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" є субʼєктом господарювання у розумінні пункту 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, до якого можуть бути застосовані положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
4.3.3. Помилковими, на думку скаржника, є висновки судів попередніх інстанцій про дискримінаційний характер норми, закріпленої у частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки не враховано ні висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях "Пічкур проти України" від 07.11.2013 та "Вілліс проти Сполученого Королівства" щодо визначення терміну "дискримінація", ні відсутність обставин, які б свідчили про дискримінацію Комунального підприємства "Київтеплоенерго" зазначеною нормою.
4.3.4. Стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань не є заходами відповідальності, визначеної законом чи договором, а способами захисту порушеного майнового права позивача. Відтак в цій частині (вирішення вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат) правовідносини між учасниками судового процесу не підпадають під дію ст. 61 Конституції України, яка стосується виключно відповідальності.
4.3.5. Суд апеляційної інстанції не врахував обставини, що мають значення для справи, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 про затвердження мирової угоди, не зважаючи на те, що ухвала набрала законної сили.
Отже, в порушення ст. ст. 86, 236 ГПК України господарські суди не надали оцінку зібраним у справі письмовим доказам в цілому та невсебічно зʼясовали обставин, на які посилалися сторони.