Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
провадження № 51-1280 ск 19
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Білик Н.В. розглянувши касаційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_2 та його представника Атаманова О.А. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 липня 2018 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року щодо ОСОБА_4,
встановив:
Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 384 КПК України 1960 року касаційну скаргу на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, мають право подати цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову.
Згідно ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційних скарг повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу. Зокрема, у ній має зазначатися вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку або ухвали та доводи на її обґрунтування.
Зі змісту касаційної скарги цивільного відповідача та його представника вбачається, що вони не погоджуються з рішенням місцевого суду щодо цивільного позову. Проте, скаржники наводять мотиви та обґрунтування щодо неповноти судового розгляду справи, недоведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, недопустимості доказів, порушення права обвинуваченого на захист, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 384 КПК України 1960 року не входить до предмета оскарження саме цими учасниками процесу. Отже, зазначені доводи цивільного відповідача та його представника не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.