Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 392/452/17
провадження № 61-7989св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградське",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року у складі судді Березія Ю. А. та ухвалуАпеляційного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Письменого О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградське" (далі - СТОВ "Кіровоградське", товариство) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 10,98 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. 04 липня 2013 року між нею та товариством було укладено договір оренди землі, за яким вона передала у платне користування відповідачу належну їй земельну ділянку строком на 5 років. Отримавши примірник договору оренди землі та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вона виявила, що в пункті 8 договору оренди вказано строк його дії - 15 років, що не відповідає дійсним домовленостям сторін. 18 листопада 2016 року вона направила відповідачу письмову заяву про розірвання вищезазначеного договору оренди та повернення земельної ділянки, додавши примірник угоди про розірвання договору в досудовому порядку, але отримала відповідь СТОВ "Кіровоградське" про те, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, а спори вирішуються виключно в судовому порядку. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати недійним договір оренди землі від 04 липня 2013 року, укладений між нею та СТОВ "Кіровоградське", скасувати його державну реєстрацію та повернути передану в оренду земельну ділянку.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 рокупозов задоволено частково. Визнано частково недійсним договір оренди землі від 04 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 і СТОВ "Кіровоградське" щодо оренди земельної ділянки площею 10,9752 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, в частині абзацу 1 пункту 8 розділу "Строк дії договору", згідно з яким договір укладається на 15 років, зазначено, що договір укладений на 5 років. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване доведеністю позивачем факту внесення змін до договору оренди землі в частині зміни строку його дії, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання частково недійсним цього договору. Суд виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину в цілому. Вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав та обтяжень договору оренди землі і повернення земельної ділянки є похідними від первісної вимоги про визнання договору недійсним, а тому також не підлягають задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року та ухвалуАпеляційного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та вирішити питання по суті позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована ненаданням судами попередніх інстанцій правової оцінки тому, що у позивача не було волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі строком на 15 років, оскільки він укладався лише на 5 років, що є підставою для визнання його недійсним у повному обсязі. Суди не врахували, що станом на час державної реєстрації договору оренди землі у 2015 році, така реєстрація строком на 5 років суперечила чинному на той час законодавству, так як строк дії договору оренди не міг бути меншим 7 років. Визнавши недійсним договір оренди лише в частині строку його дії, суди фактично зобовʼязали державного реєстратора внести зміни до реєстру, які не відповідають вимогам законодавства.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2017 року передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 березня 2018 року справа № 392/452/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повʼязані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV ).
Відповідно до статті 1 Закону № 161-XIV оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частини перша, шоста статті 6 Закону № 161-XIV).