Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 202/513/16-ц
провадження № 61-7308св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа - Державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_7,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_8. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки площею 1,7 та 3,57 га, розташовані на території Івангородської сільської Ради Ічнянського району Чернігівської області. Вони є спадкоємцями першої черги за законом, мають право на спадщину, але оформити її в передбаченому законом порядку не можуть, оскільки протягом шестимісячного терміну не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у звʼязку з необізнаністю про смерть спадкодавця. Враховуючи наведене, ОСОБА_4, ОСОБА_5просили визнати поважними причини пропущення строку для прийняття спадщини та продовжити їм строк для подання відповідної заяви на три місяці.
Рішенням Ічнянського районного суду від 27 травня 2016 року у складі судді Головченка М. М. позов задоволено. Визначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_8, який починається з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі з поважних причин пропустили строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вони фактично прийняли спадкове майно, однак не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що була дружиною спадкодавця та має право на спадкове майно за законом. Оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обовʼязки.Зазначені позивачами причини пропущення строку для прийняття спадщини не є поважним.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2017 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2016 року у цій справі.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 не є особою, яка має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення у цій справі, оскільки вона відмовилася від права на прийняття належної їй частки у спадковому майні, яке залишилася після смерті ОСОБА_8, на користь сина померлого - ОСОБА_6
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2017 року ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_7 мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того факту, що при відмові від права на спадщину на користь сина вона виходила з того, що позивачі ні на час подання нею заяви про відмову від спадщини, ні на час закінчення шестимісячного строку для подання заяви про її прийняття не зверталися із заявою про прийняття спадщини. Вона розраховувала на те, що її син буде одноособовим власником належних спадкодавцю земельних ділянок. В разі своєчасного звернення позивачів із заявою про прийняття спадщини вона скористалася б своїм правом на прийняття спадщини. Судом також не було враховано, що наведені позивачами підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є неповажними.
У квітні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого суду - залишити без змін, посилаючись на те, що це рішення є законним і обґрунтованим. ОСОБА_7 не наведено правових обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження факту порушення її прав рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2016 року. Крім того прізвище заявника - ОСОБА_7, а спадкодавця -ОСОБА_8, що ставить під сумнів наявність між ними будь-яких родинних відносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2017 року передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 березня 2018 року справа 202/513/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 1220, частиною третю статті 1223, частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини