Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 758/16132/16-ц
провадження № 61-30263св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - приватне акціонерне товариств "Українська пожежно-страхова компанія",
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року у складі судді Васильченка О. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року у складі суддів БорисовоїО. В., РатніковоїВ. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК", страхова компанія), третя особа - ОСОБА_5, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 80372 грн, з яких: 70372 грн - матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) та 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 24 січня 2015 року о 18 год. 00 хв. на проспекті Перемоги в м. Києві сталася ДТП між автомобілем "Peugeot" 308 номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу, та автомобілем Богдан А-09202 номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року у скоєнні вказаної ДТП визнано ОСОБА_5 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.
Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження та розмір завданого збитку складає 70 372 грн, з яких: 69 172 грн - матеріальний збиток, 1200 грн витрати на проведення товарознавчого дослідження, та 10 000 грн моральної шкоди.
Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", позивач звернувся до суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди із страхової компанії.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивач не зверталася до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою про страхове відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24 січня 2015 року у передбачений законом річний строк, не надала страховій компанії документи, перелік яких визначений у статті 35 Закону України "Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не надала для огляду пошкоджений автомобіль. Тобто, позивач не скористалася своїм правом на отримання страхового відшкодування у строки та в порядку визначеному Законом України "Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, предʼявлених до страхової компанії.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами не встановлено вини позивача у незверненні у встановлений законом строк до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди. Суди не звернули уваги та не надали належної оцінки тим обставинам, що на дату дорожньо-транспортної пригоди 24 січня 2015 року в централізованій базі МТСБУ поліс АІ №501378783 визначений страховиком як втрачений бланк, а інформація про страхування автомобіля з номерним знакомНОМЕР_2 на дану дату - відсутня. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що інформацію до централізованої бази МТСБУ щодо відомостей про поліс, який в базі визначений страховиком як втрачений бланк, надавав саме відповідач.
Внесенням такої інформації в централізовану базу МТСБУ, відповідач ввів в оману користувачів цієї інформації щодо дійсності полісу, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості вчасно подати до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" заяву про виплату страхового відшкодування, оскільки з цієї інформації вбачалося, що автомобіль з державним номером НОМЕР_2 не є таким, що відповідальність його власника застраховано. Саме тому позивач вимушена була звернутися до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до власника транспортного засобу. І лише під час цього судового процесу стало відомо про наявність такого полісу.
Заявник також посилається на те, що судами не надано належної оцінки тим обставинам, що після дорожньо-транспортної пригоди вона не має можливості користуватися належним їй автомобілем, а тому відповідно до статті 23 ЦК Українимає право на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.