Постанова
Іменем України
25 березня 2019року
м. Київ
справа № 145/702/15-ц
провадження № 61-19575св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Марківська сільська рада Тиврійського району Вінницької області, ОСОБА_5,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_6,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тиврійського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2015 року у складі судді Мазурчака А. Г. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Стеблюк Л. П., Медяного В. М., Зайцева А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Марківської сільської ради Тиврійського району Вінницької області, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що з 21 серпня 2009 року по 10 грудня 2010 року її син ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого вони на підставі договорів купівлі-продажу від 25 грудня 2009 року придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також - земельну ділянку площею 0,0538 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 її син помер. Після його смерті вона як єдиний спадкоємець за законом першої черги подала до Тиврівської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову, мотивовану тим, що згідно з договорами купівлі-продажу від 25 грудня 2009 року вищевказане майно оформлене на відповідача. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину зазначених земельних ділянок.
Рішенням Тиврійського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0538 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7
Додатковим рішенням Тиврійського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що придбане ОСОБА_7 (сином позивача) та його колишньою дружиною ОСОБА_5 під час перебування в шлюбі майно належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому їх частки у цьому майні є рівними. Тому ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець за законом першої черги після померлого сина має право на спадкування половини житлового будинку та земельних ділянок.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року апеляційну скаргу та особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_6 задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задоволено частково. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до звернення ОСОБА_4 до суду з цим позовом, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу від 24 квітня 2015 року, за яким відповідач відчужила вказаній особі спірне майно. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі у ній ОСОБА_6, який володіє правом на предмет спору, то наявні підстави для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4мотивована тим, що її син ОСОБА_7 придбав житловий будинок та земельні ділянки за особисті кошти. Їй не було відомо про те, що відповідач відчужила спірне майно ОСОБА_6, у звʼязку з чим вона була позбавлена можливості оскаржити договір купівлі-продажу. Після смерті сина вона як єдиний спадкоємець за законом першої черги має право на спадкування належного йому майна.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 травня 2018 року справу № 145/702/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя.