Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа №185/1677/17
провадження №61-35722св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області,
з участю - Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська рада), в якому просила визнати за нею право постійного користування земельними ділянками площею 25 га та 0,0615 га, які розташовані на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та надані для ведення фермерського господарства і особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача - ОСОБА_8, який був засновником Селянського (фермерського) господарства "Ставки" (далі - СФГ "Ставки") та отримав державні акти на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 0,0615 га та на земельну ділянку площею 25 га, які розташовані на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства особистого підсобного господарства. Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 за заповітом. Як спадкоємець та засновник СФГ "Ставки", має намір використовувати земельні ділянки для господарської діяльності, в звʼязку з чим, виникла необхідність в оформленні права користування земельними ділянками. Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримала відмову, в зв`язку з чим звернулась із позовом до суду.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року у складі судді Зінченко А. С. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою площею 25,0 га, яка розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства, та земельною ділянкою, площею 0,0615 га, яка розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та надана для ведення особистого підсобного господарства в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки були передані в постійне користування ОСОБА_9 для ведення селянського (фермерського) господарства, а позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, право користування зазначеними земельними ділянками є обʼєктом спадкування, а тому до позивача, як спадкоємця за заповітом, перейшло право постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування за законом.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між власником спірних земельних ділянок (органом місцевого самоврядування) та головою СФГ "Ставки" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками. При цьому, СФГ "Ставки" не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалене у справі рішення з передачею справи до цього ж суду на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що на момент набуття спадкодавцем права користування земельною ділянкою діяли норми ЗК України, в редакції 1991 року, статтею 7 якою, постійним користуванням визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. Оскільки земельна ділянка передана в постійне користування ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства та особистого підсобного господарства, а позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, то право користування зазначеною земельною ділянкою є обʼєктом спадкування, тому до позивача, як спадкоємця за заповітом перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками в порядку спадкування після смерті батька. Право постійного користування земельною ділянкою, яке особи набули до набрання чинності Земельним Кодексом України редакції 2001 року, в разі смерті особи підлягає успадкуванню.
Визнання за спадкоємцями померлого права успадкування права на постійне землекористування забезпечує їм реальний правовий захист на користування земельною ділянкою та надає їм можливість вирішити питання переоформлення прав на користування земельною ділянкою та є належним правовим заходом.
Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував подане представником клопотання про відкладення розгляду справи та залишив поза увагою поважність причин неможливості прибуття в судове засідання адвоката позивача 03 квітня 2018 року, у звʼязку з чим розглянув справу за відсутності позивача і його представника, чим позбавив його можливості належним чином захистити свої права в суді.
У відзиві на касаційну скаргу Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області не погодилась з доводами позивача та просила залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень чи пояснень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на користування земельними ділянками площею 25 га та 0,0615 га, які розташовані на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та надані її батьку ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, як засновнику СФГ "Ставки" для ведення фермерського господарства і особистого підсобного господарства.
Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Зі змісту частини 2 статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена.