Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 307/2680/16-ц
провадження № 61-43978св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області,
треті особи: управління Держгеокадастру України в Тячівському районі Закарпатської області, сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу Крец Марина Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року у складі судді Розман М. М. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2018 року у складі суддів Кожух О. А., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
У вересні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Солотвинська селищна рада), треті особи: управління Держгеокадастру України в Тячівському районі Закарпатської області (далі - управління Держгеокадастру в Тячівському районі), сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації (далі - СДР Тячівської РДА), приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу КрецМ. Ю., вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили:
- визнати недійсним (нікчемним) та скасувати договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. 24 грудня 2012 року та зареєстрований у реєстрі за 12269, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дарування ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,038 га, яка розташована в АДРЕСА_1;
- привести сторони у первинний стан, тобто до існування меж між земельними ділянками АДРЕСА_1 до прийняття рішення Солотвинської селищної ради від 15 грудня 2009 року за № 600 та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, які скасовані судом, коли площа земельної ділянки № 8(6) складала площу 345 кв. м., а позаду житлового будинку АДРЕСА_1 знаходилась частина земельної ділянки АДРЕСА_1 шириною 120 см по всій довжині земельної ділянки.
- зобовʼязати сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області скасувати реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційного номера обʼєкта нерухомого майна щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,038 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7
Позов мотивовано тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 лютого 2016 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 Та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Солотвинської селищної ради, скасовано рішення Солотвинської селищної ради № 600 від 15 грудня 2009 року, яким ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, площею 0,0380 га в АДРЕСА_1, та визнано недійсним, виданий ОСОБА_6 державний акт про право власності на земельну від 12 квітня 2010 року.
Справи щодо скасування рішення Солотвинської селищної ради № 600 від 15 грудня 2009 року та виданого ОСОБА_6 на підставі цього рішення державного акту про право власності на земельну ділянку розглядались у Тячівському районному суді в порядку як адміністративного, так і цивільного судочинства, з 2010 по 2015 роки.
Разом з тим, ОСОБА_6, під час судових спорів, подарувала вказану земельну ділянку своїй дочці ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 24 грудня 2012 року, у звʼязку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 лютого 2013 року було внесено запис про право власності обдарованої ОСОБА_7
Посилаючись на вказані обставини та на положення статей 203, 215, 217, 230, 232 ЦК України,позивачі просили позов задовольнити.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. 24 грудня 2012 року, зареєстрований у реєстрі за 12269, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дарування земельної ділянки площею 0,038 га, яка розташована в АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,038 га за вказаною адресою за ОСОБА_7
Сторони приведено у первинний стан, який існував між земельними ділянками АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений договір, за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та пʼятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Постановою апеляційного суду Закарпатської обалсті від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обгрунтування. Резолютивну частину рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час укладення оспорюваного договору щодо земельної ділянки був спір, в подальшому рішенням суду скасовано рішення Солотвинської селищної ради № 600 від 15 грудня 2009 року, яким ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, площею 0,0380 га в АДРЕСА_1, та визнано недійсним виданий їй державний акт про право власності на цю земельну ділянку, у звязку з чим подальший правочин щодо її відчуження - договір дарування цієї земельної ділянки від 24 грудня 2012 року суперечить закону та моральним засадам суспільства, що, відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, є достатньою підставою для визнання такого правочину недійсним.
Правильно вирішивши спір, суд першої інстанції помилково вважав оспорюваний договір дарування земельної ділянки фіктивним, у звязку з чим, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині правового обгрунтування підстав задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, а резолютивну частину рішення залишив без змін.
У касаційній скарзі, ОСОБА_7, не погоджуючись з рішеннями судів та, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами не досліджено всі обставини та докази, які підлягали врахуванню при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання правочину недійсним. Не враховано, що договір дарування був спрямований на настання реальних наслідків та не є фіктивним правочином. Висновки суду першої інстанції щодо фіктивності правочину спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, якими підтверджується реальність договору.
Визнаючи договір дарування недійсним, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Судом не враховано, що станом на день укладення оспорюваного договору дарування 07 лютого 2013 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку були чинними, будь-яких перешкод щодо укладення договору не існувало. Висновки суду стосовно незаконності розпорядження земельною ділянкою у період розгляду судами спорів щодо вказаної земельної ділянки є неправильними. Суд апеляційної інстанції, констатувавши, що договір дарування суперечить закону і моральним засадам суспільства, не вказав конкретний нормативно-правовий акт, положенням якого б суперечив договір на момент його вчинення, а також не зазначив, в чому саме полягає невідповідність договору моральним засадам суспільства та за відсутності обґрунтованих підстав, дійшов помилкового висновку про недійсність договору, застосувавши закон, який не підлягав застосуванню, а саме частину першу статті 203 та частину першу статті 215 ЦК України.
Заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, ухваливши рішення про визнання недійсним договору дарування, позбавили її права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний їй житловий будинок.
У відзиві на касаційну скаргу позивачі проти доводів ОСОБА_7 заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.