Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 344/477/17
провадження № 61-41503св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
третя особа - Департамент комунального господарства, транспорту та звʼязку
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року, у складі судді Островського Л. Є., та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року, у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Матківского Р. Й., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_5, Департаменту комунального господарства, транспорту та звʼязку про визнання права.
Позов обґрунтовано тим, що позивач, разом із своєю сімʼєю, на підставі обмінного ордеру, є користувачами квартири АДРЕСА_1, починаючи з травня 1989 року. ОСОБА_4 вказувала, що дана квартира була передана її сімʼї разом із кухнею, площею 11,78 кв. м та ванною кімнатою, площею 5.3 кв. м, що були добудованими попередніми мешканцями на горищі сусіднього будинку АДРЕСА_2.
Внаслідок здійснення ОСОБА_5 реконструкції власної квартири АДРЕСА_2, шляхом розширення за рахунок горищного простору, остання створює перешкоди в користуванні позивачем та членами її сімʼї добудованими приміщеннями до квартири АДРЕСА_1, які є невідʼємною частиною даної квартири.
У звʼязку з наведеним, ОСОБА_4 просила суд визнати, що предметом договору обміну квартир у 1989 році, який відбувся між родиною ОСОБА_4 та родиною ОСОБА_7, були: АДРЕСА_7, загальною площею 47 кв. м, кухня 7,8 кв. м, житлові кімнати 11,7 кв. м та 17 кв. м та коридор, ванна та санвузол 7,5 5 кв. м, та квартира АДРЕСА_1 загальною площею 55,12 кв м, житлова кімната площею 22,27 кв. м, кухня 11,78 кв. м, ванна 1, 04 кв. м, коридор 16 кв. м, прихожа 2,68 кв. м, санвузол 1,35 кв. м та на момент обміну у добудові до квартири АДРЕСА_1 були наявні газова плитка 4-х камфорна у кухні, ванна, раковина, газова колонка; та визнати право на володіння й користування за нею квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 55,12 кв. м, житлова кімната площею 22,27 кв. м, кухнею 11,78 кв. м, ванною 1, 04 кв. м, коридором 16 кв. м, прихожею 2,68 кв. м, санвузол 1,35 кв. м.
За клопотанням позивача, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2017 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, а Департамент комунального господарства, транспорту та звʼязку з відповідача змінено на третю особу на стороні відповідача.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване недоведеністю позивачем порушення ОСОБА_5 її прав чи інтересів, повʼязаних із володінням чи користуванням горищем будинку АДРЕСА_2. Законних прав позивача на горище судом не встановлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на необґрунтованість висновків суду попередніх інстанцій щодо відсутності в позивача та членів її сімʼї права користування обладнаними на горищі будинку АДРЕСА_2 кухнею та ванною.
Заявник вказує, що поза увагою судів було залишено ту обставину, що приміщення, яке входить у горище сусіднього будинку, було предметом договору обміну квартир у 1989 році, що також підтверджує той факт, що переобладнання вказаного приміщення сімʼєю ОСОБА_4 не здійснювалось.
Касаційна скарга також містить доводи щодо незгоди із рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року у справі № 22-148/2006 р., на яке посилаються суди в оскаржуваних рішеннях.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 вказує на відповідність висновків, які містяться в оскаржуваних судових рішеннях, щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, вимогам цивільного процесуального законодавства щодо їх законності та обґрунтованості. Звертає увагу на дотримання нею, як власником квартири АДРЕСА_2, законодавчо-визначеної процедури отримання дозволу на реконструкцію квартири за рахунок горищного простору. У звʼязку з наведеним просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, зазначено про відсутність у позивача законних прав на горище, про що було вмотивовано зазначено місцевим судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції. Викладеним обґрунтовує наявність підстав для відмови в задоволенні касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень - без змін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.