Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа №461/4689/15-ц
провадження №61-43735св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Львівська міська рада,
третя особа - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року у складі суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила встановити факт її проживання однією сімʼєю з ОСОБА_7 в період з 1995 року і до дня смерті останньої - 27 грудня
2012 року; визнати її спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_7, як такої, що постійно проживала із нею на час відкриття спадщини та прийняла спадщину.
Позов мотивовано тим, що позивач спільно проживала з ОСОБА_7 з 1995 року і до дня її смерті однією сімʼєю, мали спільний бюджет і побут, вели спільне господарство, допомагали один одному та спільно несли витрати. Позивач, її син ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживали разом, як одна сімʼя, спільно користувались всіма житловими приміщеннями, кухнею, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом купували харчі, допомагали один одному. ОСОБА_7 мала намір укласти з позивачем договір довічного утримання, однак раптово захворіла (інфаркт мозку) і померла. Позивач посилається на те, що несла витрати з лікування, купувала ліки, доглядала,а після смерті взяла на себе організацію поховання, оплатила всі ритуальні послуги. Інших спадкоємців ОСОБА_7 не має, тому позивач вважає, що є спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживала із спадкодавцем майже 18 років та фактично прийняла спадщину.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 проживала з нею однією сімʼєю, була повʼязана спільним бюджетом, побутом, що вони мали взаємні права та обовʼязки, спільно несли витрати по утриманню житла, покупок речей домашнього вжитку, тощо.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не враховано обставин, що мають значення для справи та доказів, якими підтверджувалися ці обставини, а також не взято до уваги норми чинного законодавства.
Заявник посилається на те, що за змістом статі З СК України, вона відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки спільно проживала зі спадкодавцем, була повʼязана спільним побутом, мала взаємні права та обовʼязки.
Судами не надано належної правової оцінки показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Не надано належної оцінки твердженням позивача, що квартира, у якій вона проживала разом із спадкодавцем належала її батькам, які були репресовані і після реабілітації повернулися, але на той час у квартирі вже проживала ОСОБА_7 Не взято до уваги те, що ОСОБА_4 купувала ліки, що підтверджується чеками, доглядала за життя покійну, після смерті позивач оплатила всі ритуальні послуги. Інших спадкоємців за законом померла ОСОБА_7 не мала.
У відзиві на касаційну скаргу представник третьої особи - ОСОБА_6 заперечувала проти доводів позивача та просила залишити без змін ухвалені у справі рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Вказала на те, що у спадкодавця ОСОБА_7 є спадкоємець другої черги - рідна сестра ОСОБА_6, яка від спадщини останньої у встановленому порядку не відмовлялась, про що свідчить відкрита у Третій львівській державній нотаріальній конторі спадкова справа.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).