Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 673/323/17
провадження № 61-41674 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Хмельницька обласна спілка споживчих товариств,
відповідач - дочірнє підприємство "Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки",
третя особа - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
третя особа - ОСОБА_7,
представник третіх осіб - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого
2018 року у складі судді Дворніна О. С. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року у складі суддів Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ :
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, в якому просив визнати удаваними в частині покупця договір купівлі-продажу 85/100 частин тарного складу, тарного цеху від 25 грудня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л. Й. та договір купівлі-продажу майнового комплексу "Сушарка" від 25 грудня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л. Й., а також визнати його покупцем за вказаними договорами.
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки", в якому просив визнати удаваним в частині покупця договір купівлі-продажу одноповерхового будинку складу-магазину від 23 липя 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л. Й. та визнати його покупцем за вказаним договором.
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 17 листопада 2017 року вказані позови обʼєднані в одне провадження.
Позови мотивовані тим, що 25 грудня 2003 року між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_10, який є рідним братом позивача, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого у власність ОСОБА_10 перейшли 85/100 частин тарного складу, тарного цеху, які знаходяться по АДРЕСА_3, а також договір-купівлі продажу, відповідно до якого у власність ОСОБА_10 перейшов комплекс майновий "Сушарка", який знаходиться по АДРЕСА_1
Крім того, 23 липня 1998 року ОСОБА_10 та ДП "Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки" укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_10 придбав у вказаного підприємства одноповерховий будинок складу-магазину, який знаходиться по АДРЕСА_2.
Позивач посилався на те, що усі вказані договори купівлі-продажу є удаваними угодами в частині покупця, оскільки в дійсності усе вказане майно було придбане ним за власні кошти, разом з тим, будучи на час укладення спірних договорів працівником ДП "Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки", був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю та у звʼязку з цим не міг оформити право власності на придбане майно на власне імʼя. Факт придбання майна за особисті кошти позивача підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів, згідно з якими грошові кошти сплачувалися ОСОБА_4 Крім того, після укладення вказаних договорів купівлі-продажу позивач безперешкодно користувався придбаним майном.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер, а тому 15 липня 2016 року спадкоємець померлого - його дружина ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на частку вищевказаного майна, посилаючись на те, що таке майно є обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, з 15 липня 2016 року порушуються права позивача щодо придбаного ним майна, у звʼязку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що спірні договори купівлі-продажу укладено з метою приховати інші угоди, а кошти, сплачені за придбання такого майна, належали саме йому. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності та наявності підстав для його застосування.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 рокуапеляцйіну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на застосування строку позовної давності, як підставу для відмови у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, що при укладенні спірних договорів купівлі-продажу його сторонами були додержані усі вимоги щодо змісту, істотних умов та форми правочину, а саме, договори були зареєстровані через відповідний орган державної реєстрації та право власності покупця на всі придбані обʼєкти нерухомості було зареєстровано у встановленому законом порядку. Зазначені договори укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено. Будь-які письмові докази на спростування умов нотаріального посвідчення договорів в матеріалах справи відсутні.
Суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності позивачем обставин, на які він посилався на підтвердження заявлених ним позовних вимог.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову в тому числі у звʼязку з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише при обґрунтованості позову.
У звʼязку з наведеним, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції та виключив з мотивувальної частини рішення суду посилання на застосування строку позовної давності, як підставу для відмови у позові.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені ними рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що майно було придбано за особисті кошти позивача, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №67 та №68 від 22 вересня 2003 року та №73 від 28 липня 1998 року, яким суди належної оцінки, як доказам, не надали. Судами не враховано, що з часу придбання вказаного майна позивач безперешкодно ним користується. Судами надана неправильна оцінка наданим позивачем квитанціям, як доказам, оскільки під час розгляду справи відповідність їх форми і змісту Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку не зʼясовувалась.
Крім того, заявник посилається на те, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки його право на майно не оспорювалось та лише після предʼявлення 15 липня 2016 року ОСОБА_5 позову про визнання права власності на це майно, виникло право на звернення до суду з даним позовом.
У відзиві на касаційну скаргу представник третіх осіб не погодився з доводами позивача та просив залишити без змін ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.