Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 568/879/17
провадження № 61-45041св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Бугаївський дошкільний навчальний заклад "Дивосвіт" Радивилівського району Рівненської області,
третя особа - завідувач Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району Рівненської області Музика Лариса Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району Рівненської області та Музики Лариси Василівни на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року, у складі судді Мельник Д. В., та постанову апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня
2018 року, у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ :
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району Рівненської області (далі - Бугаївський ДНЗ "Дивосвіт"), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - завідувач Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" Музика Л. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 06 жовтня 2011 року ОСОБА_4 працювала на посаді вихователя Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт". Згідно наказу завідувача Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" від 16 грудня 2014 року позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 грудня 2014 року
по 09 жовтня 2017 року.
Користуючись правом на переривання відпустки по догляду за дитиною, позивач 31 серпня 2017 року звернулась до Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" із заявою про надання дозволу приступити до виконання своїх трудових обовʼязків з 15 вересня 2017 року.
Листом від 13 вересня 2017 року завідувач Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" повідомила ОСОБА_4 про неможливість її прийняття на роботу.
Наказом № 62 від 10 жовтня 2017 року позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
ОСОБА_4 вказувала на недоведеність фактів вчинення нею аморального проступку, порушення порядку розгляду профспілковим комітетом подання про її звільнення, а також ненадання їй завідувачем Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" копії наказу про її звільнення.
Наведеним обґрунтовувала незаконність її звільнення та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила поновити її на роботі, стягнути з Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2017 року до дня поновлення на роботі та відшкодувати завдану їй моральну шкоду, розмір якої нею оцінено у 50 000 грн.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді вихователя Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" із 10 жовтня 2017 року. Стягнуто з Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня 2017 року по 11 травня 2018 рік в розмірі 19 791, 45 грн. Стягнуто з Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" на користь ОСОБА_4 завдану внаслідок порушення її трудових прав моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю конкретних фактів, зафіксованих в офіційних документах, що вказували б на аморальну поведінку ОСОБА_4, як вихователя навчального закладу. Обставин вчинення позивачем аморального проступку, як при виконанні трудових обовʼязків, так і не повʼязаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті), судом, під час розгляду справи по суті, не встановлено. У звʼязку з цим, ОСОБА_4 була звільнена з посади вихователя Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" без достатніх підстав та підлягає поновленню на роботі з 10 жовтня 2017 року.
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2018 року рішення місцевого суду змінено в частині вирішення питання розподілу судових витрат. Стягнуто з Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди судовий збір в розмірі 1 585,8 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди судовий збір в розмірі 176,2 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відповідністю висновків місцевого суду обставинам справи та положенням матеріального закону. Здійснюючи перевірку визначеного судом першої інстанції розміру судового збору, що підлягав стягненню зі сторін, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції було допущено помилку щодо справляння судового збору за відшкодування моральної шкоди як за немайнову вимогу.
У касаційній скарзі Бугаївський ДНЗ "Дивосвіт" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Бугаївський ДНЗ "Дивосвіт" у касаційній скарзі посилається на необґрунтоване залишення судом поза увагою та ненадання оцінки поданим відповідачем письмовим доказами, а саме: депутатському зверненню депутата райради ОСОБА_6 та письмовому зверненню жителів села Сестрятин Радивилівського району, що, на думку останнього, містять факти аморальної поведінки позивача.
Доводом касаційної скарги є також необґрунтована відмова апеляційного суду у задоволенні клопотання, поданого представником Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт", про відвід судді Боймиструка С. В., та порушення судом порядку, встановленого цивільним процесуальним законодавством, при вирішенні питання про відвід судді Хилевича С. В.
Крім цього, Бугаївський ДНЗ "Дивосвіт" вказує на безпідставність проведення апеляційним судом повторного автоматизованого розподілу справи, що, на його переконання, призвело до ухвалення постанови неповноважним складом суду. При цьому зазначає, що розгляд справи судом апеляційної інстанції відбувся за відсутності третьої особи та її представника - ОСОБА_7, а зміст оскаржуваної постанови дає підстави для висновку, що розгляд апеляційної скарги третьої особи взагалі не відбувся.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга завідувача Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" Музики Л. В., в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі Музика Л. В. посилається на достатність та допустимість наявних у справі доказів в обґрунтування існування в діях позивача ознак аморальної поведінки. Третя особа зазначає про невмотивовану відмову місцевим судом у задоволенні клопотання про допит свідків (депутата Радивилівської районної ради ОСОБА_6 та жителів села Сестрятин: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11), які своїми показами могли б підтвердити, зокрема, перебування 20 серпня 2017 року ОСОБА_4 у нетверезому стані під час проведення урочистих заходів у селі Сестрятин та влаштування нею бійки. Решта доводів зводиться до посилань на порушення судами норм процесуального права, що є аналогічними доводам касаційної скарги, поданої Бугаївським ДНЗ "Дивосвіт".
У відзиві на касаційну скаргу Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт", ОСОБА_4 зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги, у звʼязку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
З установлених судами обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах Бугаївським ДНЗ "Дивосвіт", обіймаючи посаду вихователя.
Згідно наказу Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" від 16 грудня 2014 року ОСОБА_4 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 грудня 2014 року по 09 жовтня 2017 року.
31 серпня 2017 року позивач звернулась до завідувача Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" із заявою про переривання наданої їй відпустки по догляду за дитиною, в якій просила надати їй дозвіл приступити до виконання своїх обовʼязків вихователя з 15 вересня 2017 року.
Згідно листа за підписом директора (завідувача) ДНЗ "Дивосвіт" Музики Л. В. від 13 вересня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено, що вона не може бути прийнята на роботу, так як це буде суперечити нормам КЗпП України (а с. 7).