Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 758/463/15-ц
провадження № 61-48695св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді Вікторія Іванівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обʼєкти нерухомого майна,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6,
особа, яка приєдналася до апеляційної скарги, - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обʼєкти нерухомого майна, про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її дочка ОСОБА_8, з якою вона проживала у АДРЕСА_1. Після смерті дочки, вона залишилася проживати в указаній квартирі зі своєю онукою ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_7, які обіцяли доглядати її довічно, надавати матеріальну і будь-яку іншу допомогу та здійснити від її імені усі необхідні дії, повʼязані з приватизацією частини квартири АДРЕСА_1, для чого 27 серпня 2009 року вона видала ОСОБА_3 довіреність на представництво її інтересів в усіх державних органах.
05 квітня 2011 року Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією було видано свідоцтво про право власності, згідно з яким вона набула у власність 42/100 частин квартири АДРЕСА_1.
14 червня 2011 року вона видала ОСОБА_7 довіреність, відповідно до якої уповноважила останню подарувати від її імені ОСОБА_3 належну їй на праві власності частину вищевказаної квартири, вважаючи, що її онука ОСОБА_3, користуючись її власністю, буде здійснювати за нею догляд і надавати довічно допомогу.
24 жовтня 2011 року ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності від 14 червня 2011 року, подарувала від її імені ОСОБА_3 42/100 частин квартири АДРЕСА_1.
Після укладення вказаного правочину відносини між сторонами погіршилися, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 вивезли її на проживання до житлового будинку у с. Здвижівка Бородянської району Київської області і припинили здійснювати догляд за нею, надавати будь-яку допомогу.
У 2014 році вона не змогла повернутися для проживання у квартиру АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_7 чинили їй у цьому перешкоди.
Вказувала, що укладаючи договір доручення щодо відчуження її квартири, вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки згідно з домовленістю з відповідачем остання мала доглядати за нею. Вчинений нею правочин не відповідає її інтересам, і якщо б вона розуміла, що надає повноваження на укладення договору дарування, без зобовʼязань щодо її утримання, то такий договір не був би укладений.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування від 24 жовтня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_7, діючи від її імені на підставі довіреності від 14 червня 2011 року, подарувала ОСОБА_3 42/100 частини квартири АДРЕСА_1 та зобовʼязати ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні цією квартирою.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року до участі у справі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за законом, виданого 26 травня 2016 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І., залучено правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка підтримала позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування частини квартири, посвідчений 24 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., зареєстрований у реєстрі за № 3365, за умовами якого ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, подарувала ОСОБА_3 42/100 частин квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що усилу свого похилого віку, 89 років, за станом здоровʼя особа потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, тому ОСОБА_1, посвідчуючи довіреність на імʼя ОСОБА_7 щодо відчуження належного їй майна, вважала, що відповідач забезпечить їй утримання і догляд довічно. Таким чином, у позивача не було внутрішньої волі на дарування квартири, вона помилялася щодо правової природи правочину, прав і обовʼязків, які виникнуть після укладення договору дарування частини квартири, що відповідно до статей 203, 215, 229 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.
Оскільки на час розгляду справи ОСОБА_1 померла, а ОСОБА_2 відповідач перешкод у користування спірним майном не чинить, то у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 необхідно відмовити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, задоволено.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням змісту статей 203, 717 ЦК України особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним згідно зі статтею 229 ЦК України повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоровʼя та потреба у звʼязку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірній квартирі після укладення договору дарування.
Разом з тим, позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів того, що вона не мала наміру укласти оскаржуваний договір дарування, доказів відкликання чи скасування довіреності, якою вона уповноважила ОСОБА_7 відчужити частину спірної квартири ОСОБА_3, позивач також не надала, як і не довела, що вона помилилася з приводу природи договору дарування та не розуміла зміст прав і обовʼязків, які у неї виникнуть на підставі таких правочинів.
На підставі вказаного та з урахуванням презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обʼєкти нерухомого майна, про визнання договору дарування недійсним призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовʼязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були сторонами договору дарування 42/100 частин квартири АДРЕСА_1, а власниками цієї квартири стали лише 17 лютого 2017 року, то заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, яким оспорюваний договір дарування було визнано недійсним, не вирішувалося питання про їх права та (або) обовʼязки. З урахуванням вказаного, апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6
Встановивши, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обовʼязки такої особи не вирішувалося, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України повинен був закрити апеляційне провадження.
Також порушено вимоги статті 363 ЦПК України, оскільки судом прийнято заяву ОСОБА_7 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, подану після початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, заявником не було надано доказів надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи, чим було порушено її право на подання своїх заперечень на заяву.
Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним, оскільки позивачем були надані належні і допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 при вчиненні оспорюваного правочину помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, прав та обовʼязків сторін.