Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа №205/8181/15-ц
провадження №61-41682св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Дніпровська міська рада Дніпропетровської області,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ДругаДніпропетровська державна нотаріальна контора,
третя особа - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2018 року у складі судді Шавули В. С. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у складі суддів Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради Дніпропетровської області (далі - Дніпровська міська рада), ОСОБА_5, треті особи: Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8, яка за життя склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла позивачу. До складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1. Звернувшись до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач отримав відмову з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, у звʼязку з чим звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх спадкових прав.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Стягнуто з ОСОБА_5 та Дніпровської міської ради на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1980 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними, а тому підлягають задоволенню. Позивач є спадкоємцем усього майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 згідно заповіту, складеного 02 квітня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, заповіт не був скасований та є чинним.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами порушено норми процесуального права, які полягають у тому, що суди упереджено ставилися до ОСОБА_5 та її представника, надали перевагу позивачу та незаконно відмовили у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_5, схиляли останню до дій, які суперечать її інтересам, наполягали на необхідності звернутися з окремою позовною заявою про визнання заповіту недійсним, та безпідставно відмовили ОСОБА_5 визнати за нею право власності за набувальною давністю.
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши за позивачем право власності на спірну нерухомість в порядку спадкування за заповітом, в той час, як позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_5 проживала із спадкодавцем в квартирі за її згодою, здійснювала догляд за нею, вела спільне господарство, а тому претендує на спадкове майно.
У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що про судове засідання, призначене судом першої інстанції на 04 грудня 2017 року, ОСОБА_5 не була повідомлена належним чином.
Судами неправильно застосовано положення статті 392 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів про вчинення відповідачами дій, які б можливо було розцінити як невизнання чи оспорювання права власності.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8, яка за життя 02 квітня 1997 року склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_4
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, до складу якої входить належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1
Увстановленийзаконом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулись ОСОБА_4 (за заповітом) та ОСОБА_5
Постановою державного нотаріуса Другої дніпропетровської державної нотаріально ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у звʼязку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обовʼязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обовʼязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України).