Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 687/1406/17
провадження № 61-26950св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року у складі судді Кулєбякіна В. О. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., Пʼєнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна.
Позов мотивовано тим, що він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 1983 року по 19 липня 2016 року. Під час перебування у шлюбі ними побудовано будинок по АДРЕСА_1. Власником цього будинку відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будинок від 17 жовтня 1990 року є ОСОБА_5 Позивач посилався на те, що будинок побудований подружжям за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати будинок по АДРЕСА_1 обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеного будинку.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження доводів, що спірне домоволодіння нажите подружжям за час шлюбу або що позивач істотно збільшив його вартість. Спірний будинок було збудовано батьками відповідача і позивач вселився у нього у 1989 році за її згодою.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що будинок по АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві приватної власності, позивач за згодою власника вселився і був зареєстрований у вказаному будинку, спірний будинок не є обʼєктом спільної сумісної власності подружжя.
У травні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповдіно до статті 22 КпШС України 1969 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спірний будинок не є обʼєктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою судді Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Судами встановлено, що спірний будинок побудовано до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи підлягають застосуванню положення КпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Стаття 22 КпШС України поширює режим спільної сумісної власності подружжя на майно, нажите подружжям за час шлюбу.
Відповідно до статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Стаття 25 КпШС України передбачає можливість визнання судом спільною сумісною власністю подружжя майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.