Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 383/1479/15-ц
провадження № 61-33358св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "Агрохім",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року у складі судді Бондаренка В. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Приватне підприємство "Агрохім" (далі - ПП "Агрохім") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (далі - ТОВ "Новоградівська ССФГ "Степ"), про визнання права власності на описане майно, виключення його з акта опису і арешту.
Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПП "Агрохім" укладений договір оренди, згідно з яким підприємство орендувало комплекс складських приміщень по АДРЕСА_1.
У зазначеному вище складському приміщенні ПП "Агрохім" зберігало 521 тонну насіння соняшнику, поставленого на виконання умов договору купівлі-продажу № 5, укладеного 16 січня 2015 року між ПП "Агрохім" та ТОВ "Новоградівська спілка СФГ "Степ", та 308,640 тонн кукурудзи, яка також належала позивачу.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області від 10 вересня 2015 року обʼєднано виконавче провадження № 48598012 з примусового виконання виконавчого листа № 383/195/15-ц, виданого 31 серпня 2015 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01 грудня 2012 року у розмірі 1 998 019 грн 20 коп.; про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 квітня 2013 року у розмірі 656 301 грн 00 коп., з виконавчим провадженням № 48598016 з примусового виконання виконавчого листа № 383/195/15-ц від 31 серпня 2015 року, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 533 грн 68 коп. у зведене виконавче провадження № 48698564.
12 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області складено акт опису й арешту майна боржника - насіння соняшнику в кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, що знаходяться в складському приміщенні по АДРЕСА_1.
В акті опису та арешту майна від 12 жовтня 2015 року неправильно зазначено кількість насіння соняшнику та кукурудзи, які були вивезені зі складського приміщення по АДРЕСА_1. Таке протиправне вилучення майна ПП "Агрохім" відбулось без зʼясування того, хто є його власником, та без визначення якісних і кількісних характеристик насіння.
На підставі вищезазначеного позивач просив: визнати за ним право власності на насіння соняшника у розмірі 521 тонни та насіння 308,640 тонн (зазначені в акті опису й арешту майна боржника як 400 і 200 тонн); виключити це майно з акта опису і арешту майна боржника від 12 жовтня 2015 року; зобовʼязати ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області звільнити майно з?під арешту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року позовні вимоги ПП "Агрохім" задоволено частково.
Визнано за ПП "Агрохім" право власності на майно, а саме: насіння соняшнику у кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, вилучені на підставі акта опису і арешту майна від 12 жовтня 2015 року зі складських приміщень по АДРЕСА_1.
Виключено з акта опису та арешту майна боржника від 12 жовтня 2015 року майно ПП "Агрохім", а саме: насіння соняшнику у кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн.
У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним. ПП "Агрохім" набуло право власності на насіння соняшнику та кукурудзи на підставі договорів купівлі-продажу, які недійсними у встановленому законом порядку не визнавались. Оскільки у акті опису та арешту майна боржника зазначено насіння соняшнику у кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, то за позивачем має бути визнано право власності на насіння соняшнику та кукурудзи саме у такій кількості. З урахуванням того, що спірне майно належить позивачу на праві приватної власності, то таке майно підлягає виключенню з акта опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 Позовна вимога про зобовʼязання ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області звільнити майно з-під арешту задоволенню не підлягає, оскільки до повноважень суду не відноситься вчинення дій, які належать до компетенції ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області. Крім того, у частині другій статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження" встановлено порядок зняття арешту з майна боржника, а тому такі вимоги ПП "Агрохім" є передчасними.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку висновку судово-економічної експертизи від 22 листопада 2016 року, якою встановлено, що господарські операції з придбання насіння соняшнику у розмірі 521 тонн та придбання насіння кукурудзи у розмірі 308,640 тонн відображені в бухгалтерському та податковому обліку з подальшим відображенням у податковій звітності ПП "Агрохім". Хоча в експертному висновку і зазначається, що облік вівся з порушенням чинного законодавства України, але в сукупності з іншими доказами у цій справі зазначений висновок також підтверджує придбання у власність позивачем описаного та арештованого майна. Оригінали договорів та інших документів досліджені експертом і судом. Зокрема, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги довідку Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30 січня 2017 року, у якій зазначено про відсутність порушень ПП "Агрохім" щодо дотримання вимог податкового законодавства, у тому числі і за господарськими операціями щодо придбання насіння, описаного державним виконавцем.
Короткий зміст доводів касаційної скарги та її вимог
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у цій справі є визнання права власності на майно з родовими ознаками (насіння соняшнику та насіння кукурудзи), судом першої інстанції відповідно до статті 143 ЦПК України 2004 року було призначено судову економічну експертизу для зʼясування обставин, чи дійсно у складських приміщеннях знаходилося насіння соняшнику та кукурудзи, яке належить на праві власності позивачу. Для проведення зазначеної судової експертизи суд першої інстанції і судовий експерт витребовували у ПП "Агрохім" складську та вагову книги. Проте вказані документи судовому експерту не були надані. У звʼязку із неможливістю доведення кількості та місця переміщення (зберігання) сільськогосподарської продукції, у висновку судової економічної експертизи зазначено про неможливість документального підтвердження, що спірне насіння соняшника та кукурудзи належить саме позивачу. Суди не дали належну правову оцінку цьому висновку. Суд апеляційної інстанції неправильно виклав у своєму рішенні висновок судової економічної експертизи та зазначив, що проведеною експертизою встановлено, що спірне насіння сояшнику та кукурудзи належить позивачу. Відсутність у позивача складських документів (вагової та складської книги), які б підтвердили чи спростували рух (наявність) спірного зерна на складі, позбавляє можливості з впевненістю стверджувати, що саме описане державним виконавцем майно дійсно належало на праві власності ПП "Агрохім". Самі лише товарно-транспортні накладні не є беззаперечним доказом на підтвердження права власності позивача на насіння соняшнику та кукурудзи, оскільки насіння має родові ознаки і для такого висновку необхідно дослідити всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують надходження зерна на склад.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У серпні 2017 року ПП "Агрохім" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення; оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягають скасуванню. Договори купівлі-продажу, на підставі яких ПП "Агрохім" набуло право власності на товар, є дійсними, у судовому порядку не оспорювались та недійсними не визнавались. Факт права власності підприємства на насіння соняшнику та кукурудзи підтверджено належними доказами, у звʼязку із чим суди правильно захистили права та законні інтереси власника цього майна.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бобринецького районного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року ОСОБА_3 на праві власності належить комплекс будівель по АДРЕСА_1.