Постанова
Іменем України
22 березня 2019 року
м. Київ
справа № 487/2727/17
провадження № 61-15223св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюдержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що позивач працював на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму в Миколаївській філії ДП "Адміністрація морських портів України". Наказом начальника Адміністрації Миколаївського морського порту Козонак В. М. від
24 квітня 2017 року № 241/о його звільнено з вищевказаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, за скороченням чисельності штату. Підставою для звільнення указано наказ начальника Адміністрації "Про внесення змін до штатного розпису" № 30 від 17 січня 2017 року. Зазначав, що його звільнення є незаконним, оскільки обʼєктивних причин для скорочення штату не існувало, відповідачем не було дотримано умов колективного договору щодо своєчасного повідомлення профспілки про заплановані звільнення, не проведені обовʼязкові консультацій із профспілкою про заходи щодо запобігання звільнення чи зведення їх кількості до мінімуму. До того ж, відповідач звільнив його без отримання попередньої згоди на це профспілкової організації, а також не дотримався порядку вивільнення, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України.
З урахуванням викладеного позивач просив поновити його на посаді старшого контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від
08 лютого 2018 року, позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_4 на роботі в Миколаївській філії ДП "Адміністрація морських портів України" на посаді старшого контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму з 24 лютого
2017 року.
Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30786,08 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано всі вакантні посади, які зʼявилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення і які існували на день його звільнення, та без попередньої згоди профспілкової організації на його звільнення. При цьому на запит суду профспілковою організацією надано обґрунтований висновок про відмову у наданні згоди на звільнення позивача.
У березні 2018 року ДП "Адміністрація морських портів України" подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем належно виконані вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, оскільки йому було запропоновано усі вакантні на підприємстві посади, від яких він відмовився. Матеріали справи не містять інформації, яка б підтверджувала членство позивача у виборному органі профспілки, крім того позивач в позовній заяві не посилається на порушення гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. Рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору належним чином не аргументоване, не містить посилань на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, у звʼязку з чим відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" відсутні підстави для поновлення позивача на роботі.
ДП "Адміністрація морських портів України" є неналежним відповідачем у справі, оскільки зобовʼязання перед позивачем виникли саме у ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту).
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суди встановили, щопозивач ОСОБА_4 працював в ДП "Миколаївський морський торговельний порт", а з 13 червня 2013 року у звʼязку з реорганізацією державних підприємств морського транспорту та утворенням ДП "Адміністрація морських портів України" - прийнятий за переведенням у Миколаївську філію даного підприємства - Адміністрація Миколаївського морського порту - на посаду контролера (вочмен) групи вочменської охорони ВОХОР. З 21 березня 2014 року ОСОБА_4 переведено на посаду контролера (вочмен) групи вочменської охорони загону загальної охорони служби морської безпеки, з
17 грудня 2015 року - на посаду старшого контролера команди охорони загону загальної охорони служби морської безпеки, а з 23 серпня 2016 року - на посаду контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму.
Наказом т.в.о. начальника адміністрації Миколаївської філії ДП "Адміністрації морських портів України" Єременко С. М. від 17 січня 2017 року № 30 "Про внесення змін до штатного розпису" з 23 березня 2017 року скорочено зі штатного розпису Служби загальної охорони та режиму загону загальної охорони команди охорони: 4 од. начальників команди, 4 од. заступників начальника команди, 12 од. старших контролерів, 46 од. контролерів, у тому числі і посаду, що обіймає позивач. (а. с. 68).
22 лютого 2017 року позивача було попереджено про скорочення зі шатного розпису посади, яку він займає, та про наступне звільнення (розірвання трудового договору) за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП
України (а. с. 40).
Того ж дня позивачу були запропоновані вакантні посади в Адміністрації Миколаївського морського порту, від яких він відмовився (а. с. 41).
Наказом начальника адміністрації Миколаївського морського порту від 24 квітня 2017 року №241/о ОСОБА_4 було звільнено з 24 квітня 2017 року з посади старшого контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України за скороченням штату, відповідно до наказу начальника адміністрації від 17 січня 2017 року №30 "Про внесення змін до штатного розпису" (а. с. 54).