ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №814/921/17
адміністративне провадження №К/9901/10991/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді: Димерлій О.О., Скрипченко В.О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобовʼязання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобовʼязання вчинити дії.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Миколаївська митниця ДФС просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог митний орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, а тому судові рішення є незаконними та необґрунтованими. На переконання відповідача, у поданих позивачем до митного оформлення документах наявні розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач вказує, що позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи, які вимагались митним органом для підтвердження заявленої митної вартості. Як зазначає відповідач, дії митниці щодо коригування митної вартості товарів, що оскаржується є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Зазначені відповідачем доводи касаційної скарги перекликаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга не спростовує рішень судів попередніх інстанцій, які по суті є законними, обґрунтованими та правомірними, такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 26.03.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини. 30.11.2016 ТОВ ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці подало електронну митну декларацію №550401000/2016/002649 про оформлення 69,898т. соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 20270,42 доларів США.
Разом з деклараціями підприємством надано відповідачу: контракт, спеціфікацію, інвойс, сертифікат походження, накладні, копію митної декларації країни відправлення.
Під час митного оформлення зазначеної партії товару позивач визначив його митну вартість відповідно до статті 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 290 доларів США за тонну.
Під час перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у звʼязку з тим, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування зниження ціни на 60 доларів США), не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано договір (угоди) з третіми особами, бухгалтерську документацію щодо рівня ціни на соду каустичну, гідроксид натрію, в залежності від її якості.
Миколаївська митниця ДФС повідомленням від 30.11.2016 №26144 витребувала у позивача для підтвердження митної вартості: бухгалтерську документацію, щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс, щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями; рахунок-фактура № V-189 містить підпис не керівника, що ставить під сумнів дійсність інформації.
Позивач на виконання зазначених повідомлень, надав Миколаївській митниці ДФС документи, що підтверджують заявлену вартість товару: інформацію біржових котирувань за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту по специфікації та лист підтвердження повно важності підпису.
Також, позивач повідомив митному органу наступні відомості:
копії митної декларації країни відправлення булі надані;
попередня оплата товару не здійснювалась, оскільки відповідно до договору оплата здійснюється протягом 18 календарних днів з дня відвантаження товару;
позивач та ОАО "Единая торговая компания" не страхували товар, а відповідно до базису поставки СРТ жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобовʼязань з обовʼязкового страхування, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару;
договори на продаж товару з третіми особами позивачем не укладались, оскільки підприємство є безпосереднім кінцевим споживачем товару;
формування ціни шляхом зменшення її на 60 доларів США є результатом комерційних переговорів і регламентується пунктом 2.2. контракту.
Разом з тим, Миколаївська митниця ДФС дійшла висновку, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2016 №504010000/2016/000030/2, відповідно до якого, відкореговано ціну - 459,80 доларів США за тонну. Визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервним методом, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 30.11.2016 №504010000/2016/00070, у звʼязку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Позивач не погодився з винесеними рішеннями митного органу та звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували рішення тим, що згідно пункту 2 частини пʼятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, суди дійшли висновку, що декларантом було надано всі необхідні документи для підтвердження визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, натомість відповідачем не наведено доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а відтак дії відповідача щодо коригування митної вартості є неправомірними та не відповідають приписам частини шостої статті 54 Митного кодексу України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.
Як визначено у частині третій статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовʼязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обовʼязковою обставиною, з якою закон повʼязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.