ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/28095/15
адміністративне провадження №К/9901/37253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі №826/28095/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про нікчемність договорів банківського вкладу від 02 березня 2015 року №009-28044-020315 та від 02 березня 2015 року №008-28044-020315, та застосування наслідків нікчемності правочинів;
зобовʼязати відповідача-2 подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договорів банківського вкладу від 02 березня 2015 року №009-28044-020315 та від 02 березня 2015 року №008-28044-020315 за рахунок Фонду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, повʼязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 02 березня 2015 року №009-28044-020315 та договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 02 березня 2015 року №008-28044-020315, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк". Зобовʼязано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 02 березня 2015 року №009-28044-020315 та договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 02 березня 2015 року №008-28044-020315.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ "Дельта Банк" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 02 березня 2015 року №009-28044-020315 та договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 02 березня 2015 року №008-28044-020315, за умовами яких вкладник розмістив на вкладних рахунках суму у розмірі 5 700,00 доларів США та 4 350,00 доларів США відповідно.
Згідно з додатковими угодами №1 від 02 березня 2015 року до договорів банківського вкладу сторони домовились викласти пункт 1.8 договору у наступній редакції: "1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку у день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються.
Згідно з платіжними дорученням в іноземній валюті від 02 березня 2015 року №46642023 та від 02 березня 2015 року №46641972 на вкладні рахунки позивача внесено грошові кошти у розмірі 4 350,00 доларів США та 5 700,00 доларів США відповідно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.
За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" Уповноваженою особою Кадировим В.В. прийнято наказ від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, повʼязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".
Позивачу надіслано повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/1708 та від 23 вересня 2015 року №8821/1710, якими повідомлено про нікчемність договорів банківського вкладу, укладених між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
ОСОБА_2, вважаючи протиправним рішення про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 02 березня 2015 року №009-28044-020315 та №008-28044-020315 і вважаючи, що її має бути включено до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", звернулася з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком, не містить в собі жодних умов, які передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу. Також суди зазначили про безпідставність посилань відповідачів на пункт 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк", оскільки вказані в ньому положення суперечать поняттю вкладу, визначеному статтею 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". З приводу укладення договорів банківського вкладу в період дії постанови Правління НБУ №692/БТ від 30 жовтня 2014 року суди вказали, що відповідачами не надано до суду тексту останньої та не доведено, що укладення спірних правочинів суперечить її змісту.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зазначив, що положення чинного законодавства передбачають можливість зарахування коштів на вкладний рахунок фізичної особи іншими особами. Зауважено, що постанова Правління НБУ №692/БТ від 30 жовтня 2014 року є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені нею обмеження для ПАТ "Дельта Банк".
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року. Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просила її відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що заявник касаційної скарги, посилаючись на положення пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк", наводить їх лише в частині, в той час, як положення вказаного пункту не передбачають зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від іншої особи, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами банку. При цьому положення пункту 2.7 вказаних Правил також встановлюють, що у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами договору, положення Правил мають пріоритетну силу лише у разі, якщо в Договорі сторони не передбачили протилежне. Відповідно до зазначених положень позивачем із банком було укладено додаткові угоди до відповідних договорів банківського вкладу,в яких прямо вказано про незастосування пункту 5.11 Правил, а тому доводи відповідача-2 стосовно нікчемності укладених позивачем правочинів є безпідставними. Позивач вказує на те, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ є банківською таємницею, а ПАТ "Дельта Банк" не повідомило позивача про встановлені нею обмеження та не вчинило жодних дій на розірвання спірних договорів банківського вкладу. Вважає, що негативні наслідки при невиконанні банком рішень НБУ щодо припинення чи обмеження операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа ((крім фізичних осіб - субʼєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобовʼязань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобовʼязань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її імʼя, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не повʼязують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.