ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №522/3594/16-а
адміністративне провадження №К/9901/19967/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на додаткову постанову Приморського районного суду м.Одеси від 6 лютого 2017 року (головуючий суддя Шенцева О.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі №522/3594/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною дії та зобовʼязання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 31 травня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною дії та зобовʼязання вчинити певні дії. Визнано противоправними дії та зобовʼязано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Приморського районного суду м.Одеси від 14 червня 2012 року по справі № 1522/1441/12, з 31 липня 2011 року, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням всіх видів грошового забезпечення, визначених наданою Одеським обласним військовим комісаріатом довідкою про грошове забезпечення.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повернуто заявнику.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.
В той же час, 6 лютого 2017 року Приморським районним судом м.Одеси за заявою ОСОБА_1 прийнято додаткову постанову, якою здійснено розподіл судових витрат у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року додаткову постанову залишено без змін.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що згідно квитанції №ПН1755 від 25 лютого 2016 року, позивачем було сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 551,20 грн. Проте, при прийнятті постанови від 31 травня 2016 року не вирішено питання про стягнення судових витрат, у звʼязку з чим це питання може бути вирішено додатковою постаново шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат, повʼязаних зі сплатою судового збору, у розмірі 551 грн. 20 коп.
З такими висновками погодився апеляційний суд. При цьому вказав, що вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, повʼязаних зі сплатою судового збору, саме у розмірі 551 грн. 20 коп. Зазначаючи в резолютивній частині додаткової постанови про стягнення судового збору у розмірі 5510,20 грн., суд першої інстанції допустив описку, яка має бути виправлена в порядку статті 169 КАС України. Залишаючи судове рішення без змін, апеляційний суд зазначив, що за змістом ст.200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 12 червня 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить додаткову постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови про стягнення судового збору.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що питання про ухвалення додаткової постанови могло бути вирішено до виконання судового рішення. Натомість, у цій справі судове рішення виконано у вересні 2016 року, а тому прийняття додаткової постанови у лютому 2017 року суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, судом стягнуто у відшкодування судового збору на користь позивача 5510,20грн. в той час, як ним було сплачено судовий збір у розмірі 551,20грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
15 червня 2017 року Приморським районним судом м.Одеси постановлено ухвалу в порядку статті 169 КАС України про виправлення описки в додатковій постанові та вказано вважати вірним в резолютивній частині додаткової постанови "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати, повʼязані зі сплатою судового збору, у розмірі 551,20 гривень" замість "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати, повʼязані зі сплатою судового збору, у розмірі 5510,20 гривень".
12 лютого 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом пункту 3 частини першої статті 168 КАС України (в редакції чинній на час прийняття додаткової постанови) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За правилами пункту 5 частини першої статті 161 КАС України (в редакції, яка була чинною на час ухвалення постанови по суті позовних вимог) під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини другої статті 168 КАС України питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 94 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субʼєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субʼєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.