ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2019 року
Київ
справа №826/14085/15
адміністративне провадження №К/9901/31253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року (Суддя: Качур І.А.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (Судді: Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.),
у справі № 826/14085/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення у розмірі 137 158,54 грн, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантар" (далі - позивач, ТОВ "Кантар") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) в якому просило суд визнати протиправними дії щодо проведення перевірки, за наслідками якої складений акт перевірки від 08.06.2015 року № 2276/26-56-15-01-18, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 року № 0013031501, яким до позивача за порушення строку сплати узгоджених грошових зобовʼязань з ПДВ нараховані штрафні санкції в розмірі 137 158,54 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В доводах касаційної скарги відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції лише в частині висновку про неправомірність винесення повідомлення-рішення від 01.07.2015 року № 0013031501, яким до позивача за порушення строку сплати узгоджених грошових зобовʼязань з ПДВ нараховані штрафні санкції в розмірі 137 158,54 грн.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що в додатку 2 розрахунку суми залишку відʼємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року за лютий 2015 року від 18.03.2015 року ТОВ "Кантар" внесено до графи 4 таблиці 1 суму 686 058 грн. В податкових деклараціях попередніх звітних періодів сума 686 058 грн не була відображена, а тому, така сума (з урахуванням переплати в розмірі 265,30 грн) набула статусу узгодженої та 20.03.15 р. автоматично внесена в картку особового рахунку платника як збільшення податкового зобовʼязання. Позивачем 29.04.2015 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобовʼязань з ПДВ та додаток 2, в якому, в графі 3 таблиці 1 зазначено суму 686 058 грн, але борг, з урахуванням уточнюючих розрахунків не списано, та нараховано пеню та штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовʼязання.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.03.15 р. позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, в рядку 9 якої було зазначено суму податкових зобовʼязань - 2 749 126 грн., в рядку 17 вказано суму податкового кредиту - 2 793 503 грн.
У графі 19 "Відʼємне значення різниці між сумою податкового зобовʼязання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 17-рядок 9) (позитивне значення) вказано суму 44 377 грн.
За даними декларації, жодних сум не визначено до бюджетного відшкодуванню на рахунок платника у банку.
Із податкової декларації ТОВ "Кантар" за січень 2015 року вбачається, що сума в розмірі 686 058 грн. - залишок відʼємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, зазначена позивачем у рядку 24 - "Залишок відʼємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".
Враховуючи, що вказана сума не була відображена позивачем в податкових деклараціях попередніх звітних періодів, податковим органом сума залишку відʼємного значення в розмірі 686 058 грн. з урахуванням переплати в розмірі 265,30 грн. була внесена в картку особового рахунку ТОВ "Кантар" як збільшення податкового зобовʼязання.
В податковій декларації за лютий 2015 року в графі 26 - "Сума залишку відʼємного значення попередніх звітних (податкових) періодів" відображено вищезазначену суму.
ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовʼязань до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.15 р. №2276/26-56-15-01-18 з висновками про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого грошового зобовʼязання з ПДВ в розмірі 686 058 грн (п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Зі змісту акта перевірки від 08.06.2015 року № 2276/26-56-15-01-18 вбачається, що податковий орган при проведені перевірки керувався даними картки особового рахунку позивача, в якій сума в розмірі 685 792,70 грн. відображається як податкова заборгованість у звʼязку з несплатою якої нараховані штрафні санкції.
На підставі вказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 01.07.15 р. № 0013031501, яким позивачу за затримку на 38 календарних днів сплати суми грошового зобовʼязання з ПДВ в розмірі 685 792,70 грн. нараховані штрафні санкції в сумі 137 158, 54 грн (20% від суми податкового зобовʼязання).
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на те, що в розумінні вимог Податкового України, податковий обовʼязок з перерахування суми податку до бюджету у визначений законом строк виникає у платника або в силу самостійного декларування відповідного податкового зобовʼязання у поданій до контролюючого органу звітності, або за фактом закінчення процедури узгодження податкового зобовʼязання. Проте, ані подана позивачем податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року, ані уточнюючі розрахунки до неї не містили у відповідних графах самостійно визначеної товариством до сплати суми податкового зобовʼязання, а невірне заповнення додатку № 2 стосувалось виключно обліку сум залишків відʼємного значення попередніх (звітних) податкових періодів.