ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
Київ
справа №826/25132/15
адміністративне провадження №К/9901/33559/18, №К/9901/33562/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача: не зʼявилась,
відповідачів 1, 2: представника ОСОБА_2,
відповідача 3: представник не зʼявився,
відповідача 4: представник не зʼявився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2016 у складі судді Качура І.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у складі колегії суддів: Степанюка А.Г. (головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І. та касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у складі колегії суддів: Степанюка А.Г. (головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі №826/25132/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобовʼязання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3.) звернулась до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (надалі - ГУ МВСУ у м. Києві), Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - ГУ НП у м. Києві), Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - Печерське УП ГУ НП у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить:
1.1.визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВСУ у м. Києві №1021 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_3 державного службовця 14 рангу з посади слідчого слідчого відділу Печерського районного управління;
1.2.поновити ОСОБА_3 на посаді слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу при розрахунку станом на день постановлення рішення;
1.3.стягнути на користь ОСОБА_3 40000,00 грн. моральної та матеріальної шкоди;
1.4.зобовʼязати Державне казначейство України у м. Києві виплатити зазначену моральну та матеріальну шкоду і середній заробіток за час вимушеного прогулу при розрахунку станом на день постановлення рішень.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_3 на посаді слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві та стягнення моральної шкоди і ухвалено у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
3.1.Зобовʼязано ГУ НП у м. Києві вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
3.2.Стягнуто з ГУ НП у м. Києві на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
3.2.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3.3.В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2016 залишено без змін.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1.Паруль Ю.О. з 10.12.2013 обіймала посаду слідчого (спеціаліста) слідчого відділу Печерського районного управління ГУ МВСУ у м. Києві.
4.2.Допитаний у судовому засіданні 08.09.2016 свідок ОСОБА_6 зазначив, що у період з 04.11.2016 по 06.11.2016 ОСОБА_3 складався, окрім рапорту про звільнення за власним бажанням, рапорт про призначення її на посаду в органах Національної поліції.
4.3.Наказом ГУ МВС у м. Києві від 06.11.2015 №1021 о/с, згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, державного службовця 14 рангу ОСОБА_3, слідчого (спеціаліста) слідчого відділу Печерського районного управління ГУ МВСУ в м. Києві, звільнено з 06.11.2015, у звʼязку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників.
4.4.Позивач проходила тестування на зайняття посади в органах Національної поліції, 20.11.2015 ознайомлена з його результатами та згідно з рішенням атестаційної комісії ГУ НП у м. Києві №1 від 07.12.2015 №б/н включена під №28 до переліку осіб, які проходили співбесіду 08.12.2015.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом визначеного Законом України "Про Національну поліцію" строку позивач не була прийнята на службу в поліцію і належних доказів на підтвердження виявлення нею бажання проходити службу в поліції та подачі відповідного рапорту, судам не надано. Тому, на думку суду першої інстанції, оспорюваний наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідає пунктам 8-11 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", прийнятий правомірно, у звʼязку з чим, підстави для його скасування відсутні.
6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог про поновлення позивача на посаді, стягнення моральної шкоди і ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що звільнення позивача відбулось з дотриманням законодавства. Водночас, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виявлення позивачем до закінчення визначеного законодавством строку бажання проходити службу в органах Національної поліції. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобовʼязання ГУ НП у м. Києві вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України та стягнення на її користь моральної шкоди.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивачем - ОСОБА_3, подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд.
7.1.Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник наголошує, що при її звільненні відповідачем 1 порушені норми пункту 1 статті 40, статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Крім того, на переконання скаржника, відбулась реорганізація, а не ліквідація, органів внутрішніх справ, правонаступником яких виступає Національна поліція України, що мало наслідком обовʼязок ГУ НП у м. Києві щодо працевлаштування скаржника. Вказує, що суд апеляційної інстанції, попри те, що встановив ті обставини, що позивач виявила бажання проходити службу в поліції, не захистив належним чином її порушені трудові права.
8. Відповідачі відзивів (заперечень) на дану касаційну скаргу не подали.
9. Відповідачем 2 - ГУ НП у м. Києві, подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2016 залишити в силі.
9.1.Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Скаржник наголошує, що позивач була прийнята на роботу до Печерського районного управління ГУ МВСУ у м. Києві на підставі норм Кодексу законів про працю України і на неї не поширюються норми законодавства, яке регулює проходження служби в органах внутрішніх справ. Вважає, що у ГУ НП у м. Києві, яке не є роботодавцем позивача, відсутні підстави вирішувати питання щодо працевлаштування позивача.
10. Позивачем подано заперечення на дану касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення.
10.1.На обґрунтування заперечень вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
11. Конституція України:
"Стаття 43. <…> Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".
12. Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):
Стаття 3. Регулювання трудових відносин
"Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами".
Стаття 36. Підстави припинення трудового договору
"Підставами припинення трудового договору є:
…4) розірвання трудового договору <…> з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) <…>;
Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40)".
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу
"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
…Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу".
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
"Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно <…>".
13. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII):
Розділ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини пʼятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.