ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №2а/2570/5241/11
адміністративне провадження №К/9901/577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 (суддя Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 (головуючий суддя Денісов А.О., судді: Гром Л.М., Міщук М.С.) у справі №2а/2570/5241/2011 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівський Хлібокомбінат" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Чернігівський Хлібокомбінат" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2011 №0004362320, в частині донарахування позивачу податку на прибуток на дивіденди в сумі 390108,00грн., та штрафних санкцій на суму 97527,00грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку, що вирішення питання про виплату дивідендів (розподілу чистого прибутку підприємства) є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів і не може бути вирішено будь-яким іншим органам. Грошові кошти, якими мають бути виплачені дивіденди, у разі прийнятті загальними зборами рішення про виплату дивідендів, є майном акціонерного товариства, і тільки товариство має право вирішувати питання щодо розпорядження своїм майном, а тому підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у місті Чернігові Державної податкової служби звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 5.1, 5.3 статті 5, підпункту 7.8.2 статті 7.8 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно зʼясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставного задоволення позову. Відповідач зазначає, що з урахуванням положень статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Публічне акціонерне товариство "Чернігівський Хлібокомбінат" повинно було в термін до 01.07.2010 нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку, та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток із суми дивідендів. З огляду на те, що позивачем нарахування та виплата дивідендів, а відповідно і сум авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів, не проводилося, у податкового органу були законі підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток.
Публічне акціонерне товариство "Чернігівський Хлібокомбінат" не скористалася своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2012 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби у справі №2а/2570/5241/2011.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у звʼязку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/577/18 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 22.03.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд даної справи на 26.03.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Чернігівський Хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, крім іншого, вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 44459,00грн., в тому числі: за 3 квартали 2010 року на суму 44459,00грн., за 2010 рік на суму 44459,00грн.; підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням вимог статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом у сумі 390108,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №2523/23/05517558 від 20.09.2011 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0004362320 від 20.09.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 543209,00грн., з яких 434567,00грн. - за основним платежем та 108642,00грн. - за штрафними санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині донарахування податку на прибуток на дивіденди в сумі 390108,00грн. та штрафних санкцій на суму 97527,00грн.
Фактичною підставою для донарахуванням позивачу податку на прибуток та визначення суми штрафних санкцій став висновок податкового орану про наявність у позивача обовʼязку до 01.07.2010 нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 390107,99грн., проте до вказаної дати нарахування і виплата дивідендів не проводилась.
Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у звʼязку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у звʼязку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів. Іншими словами, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у звʼязку з розподілом її прибутку.