ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/27053/15
адміністративне провадження №К/9901/16502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року (суддя Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №826/27053/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-190115, на якому розміщено грошові кошти у розмірі 200 000 грн., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк";
- зобовʼязати відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача - як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-190115, на якому розміщено грошові кошти у розмірі 200 000 грн., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-190115, на якому розміщено грошові кошти у розмірі 200 000 грн., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк". Зобовʼязано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-190115, на якому розміщено грошові кошти у розмірі 200 000 грн., укладеного між А.В. та ПАТ "Дельта Банк".
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-19011. Сума вкладу складає 200 000 грн. Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на вказаний рахунок та по 18 лютого 2015 року включно. Процентна ставка на суму вкладу складає 13 процентів річних. Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.
Також 19 січня 2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено додаткову угоду № 1 до договору від 19 січня 2015 року № 009-16537-19011 та внесено зміни до пункту 1.8 Договору, а саме: зарахування вкладу на рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента.
Відповідно до платіжного доручення від 19 січня 2015 року №44564864 кошти в сумі 200 000 грн. надійшли на рахунок позивача шляхом перерахування з банківського рахунку фізичної особи ОСОБА_3
Постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Відповідно до протоколу засіданні Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб (договорів) призначеної наказом від 29 травня 2015 року № 408, рекомендовано Уповноваженій особі Фонду видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та щодо застосування наслідків такої нікчемності.
Наказом від 16 вересня 2015 року № 813 щодо заходів повʼязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями засновано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) згідно Додатку 1, в тому числі і відносно договору банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-190115.
В подальшому Уповноваженою особою Фонду надіслано позивачу лист № 8821/720 від 23 вересня 2015 року, яким повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року "Лояльний" № 009-16537-19011 визнано нікчемним на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 №181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що умови укладеного позивачем з банком договору банківського вкладу не містять жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Чинне законодавство не передбачає обмежень в частині походження коштів вкладу. Суд звернув увагу на те, що Правила банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" не є нормою закону у розумінні статті 215 ЦК України, докази ознайомлення позивача із вказаними Правилами до суду не надано. Також вказано на те, що чинне законодавство не встановлює заборони для банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. При цьому відповідне рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, додатково вказав на те, що договір був укладений, а кошти надійшли на депозитний рахунок позивача до запровадження у банку тимчасової адміністрації.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року. Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначено про те, що касаційна скарга Уповноваженої особи підлягає задоволенню. Наголошено на тому, що ні договір банківського вкладу, ні Правила банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" не передбачають можливості для зарахування коштів на депозитний рахунок від інших осіб. Додаткова угода №1 до договору банківського вкладу від 19 січня 2015 року №009-16537-190115 укладена всупереч вимог, встановлених чинним законодавством.
Заперечення на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, письмових пояснень до неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - субʼєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобовʼязань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобовʼязань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її імʼя, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не повʼязують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.