ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/17973/14
адміністративне провадження №К/9901/5220/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014 (суддя Амельохін В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ТЛ ГРУП" звернулось з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у неприйнятті рішення про відмову у митному оформленні товару за митною декларацією від 02.09.2014 №100270001/2014/282082 в межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 12.09.2014 №100270001/2014/400047/2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. Київська міська митниця ДФС просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог митний орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, а тому судові рішення є незаконними та необґрунтованими. На переконання відповідача, у поданих позивачем до митного оформлення документах наявні розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач вказує, що позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи, які вимагались митним органом для підтвердження заявленої митної вартості. Як зазначає відповідач, дії митниці щодо коригування митної вартості товарів, що оскаржується є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Зазначені відповідачем доводи касаційної скарги перекликаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга не спростовує рішень судів попередніх інстанцій, які по суті є законними, обґрунтованими та правомірними. Як наголошує позивач, митне оформлення товару здійснюється протягом чотирьох робочих годин з моменту предʼявлення контролюючому органу товарів, подання митної декларації або інших документів, які відповідно до закону її замінюють. Зокрема, митну декларацію було отримано посадовою особою митниці 02.09.2014 о 19:45год., однак повідомлення про призупинення митного оформлення було направлено декларанту лише 14:45год. 05.09.2014. Позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими, доводи касаційної скарги не спростовують законність прийнятих рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 26.03.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини. Між ТОВ "ТЛ ГРУП" (Дилер) та компанією "JNBK CORPORATION PTE LTD" (Продавець) укладений дилерський контракт від 21.06.2012 №TL-01/06, згідно якого Продавець продає, а дилер купує товар (гальмівні колодки та диски торгової марки NIВК) в асортименті та кількості відповідно до додатку до Контракту №TL-01/06 та за ціною вказаною в Інвойсі, на умовах DAP (до складу в Києві) відповідно до правил "Інкотермс-2010".
Згідно Додатку від 10.07.2014 №1.6 до дилерського контракту сторони домовилися про поставку автомобільних гальмівних дисків (далі - Товар 1) та гальмівних колодок (далі - Товар 2) торгової марки NIBK, в кількості, зазначеній в Додатку № 1.6 до контракту.
02.09.2014 з метою митного оформлення товару позивач подав до митного органу електронну митну декларацію.
Митна вартість товару визначена декларантом за ціною договору.
Для підтвердження визначення митної вартості за першим методом, декларантом були надані документи: дилерський контракт з додатком до нього, додаткову угоду, рахунок-фактуру (інвойс), міжнародну автомобільну накладну (CRM), книжку МДП (Carnet TІR), пакувальний лист, сертифікат відповідності, сертифікат про походження товару, прайс-лист виробника товару, лист компанії "JNBK CORPORATION PTE LTD" з перекладом на українську мову, митну декларацію країни - відправлення та інші документи.
Відповідачем 12.09.2014 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/400047/2 за яким митна вартість товару визначена за другорядним методом, а саме за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що надані позивачем відповідні документи є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять обʼєктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору, а відтак відсутні причини для застосування другого методу визначення митної вартості. Крім того, на думку судів, неприйняття рішення про відмову у митному оформленні протягом чотирьох робочих годин з моменту предʼявлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації - є протиправною бездіяльністю.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пʼятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обʼєктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.
Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовʼязковою при її обчисленні.