ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018
(головуючий - Саврій В.А., судді Савченко Г.І., Дужич С.П.)
та рішення Господарського суду Житомирської області від 22.08.2018
(суддя Вельмакіна Т.М.)
у справі №906/289/18
за позовом Фізичної особи - підприємця Кучера Романа Валерійовича
до Виконавчого комітету Житомирської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Комунального Підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради, 2) Управління Державної казначейської служби України у м.Житомирі Житомирської області, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія"
про стягнення 490 874,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2018 року Фізична особа - підприємець Кучер Роман Валерійович (далі - ФОП Кучер Р.В.) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про стягнення 490 874,00 грн завданої шкоди внаслідок незаконного демонтажу торговельного павільйону, що є власністю позивача.
1.2. Правовими підставами позову вказано ч.2 ст.6 ат та ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.22, 316, 317, 386, 1166, 1175, 1192 ЦК України, ст.ст. 20, 23 ГК України, ст.ст. 74, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 19 лютого 2016 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення №117 про демонтаж тимчасових споруд, згідно з яким вирішено, зокрема: 1. демонтувати самовільно розміщені тимчасові споруди, обладнання ФОП Кучера Р.В., розташовані за адресою бульвар Старий, 15 (фотоматеріал згідно з додатком); 2. Управлінню комунального господарства міської ради: 2.1 виступити головним розпорядником коштів із демонтажу тимчасових споруд, обладнання; 2.2. демонтаж тимчасових споруд, обладнання виконати згідно з додатком; 3. рекомендувати Житомирському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області забезпечити громадський порядок під час демонтажу тимчасових споруд; 4. внести зміни в додаток до рішення міськвиконкому від 03.02.2016 №6 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів" та пункт 2.11 викласти у наступній редакції: "Власник (користувач) самовільно розміщених ТС чи РЗ упродовж одного календарного дня з дня внесення припису зобовʼязаний здійснити демонтаж ТС чи РЗ за власний рахунок".
Того ж дня, на виконання вказаного рішення Комунальним підприємством "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради було здійснено демонтаж зазначених у п.1 рішення тимчасових споруд та обладнання, що не заперечувалося представниками відповідача та третьої особи-1.
2.2. У червні 2016 року ФОП Кучер Р.В. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №117 "Про демонтаж тимчасових споруд" від 19.02.2016.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.06.2017 у справі №296/5159/16-а у задоволені позову ФОП Кучера Р.В. відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №296/5159/16-а скасовано постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08.06.2017 і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ФОП Кучера Р.В. А саме, постановлено визнати протиправними та скасувати п. 1, 2, З рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.02.2017 №117 "Про демонтаж тимчасових споруд".
2.3. 20 листопада 2017 року позивач направив відповідачу заяву з вимогою проінформувати про місце та стан зберігання належного йому майна, яке демонтовано і вилучено, для огляду зазначених споруд і визначення обсягу збитків.
Зокрема, просив надати копії фотоматеріалів разом з актом здійснення демонтажу та інформацію про те, чи залучалися субʼєкти господарювання для демонтажу зазначених споруд, та інформацію щодо уповноважених осіб, яким передано на зберігання демонтоване майно. Вимоги заяви позивача відповідач не виконав, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.
2.4. У позовній заяві позивач зазначив, що демонтований павільйон є його власністю, оскільки придбаний ним відповідно до накладної №24 від 15.10.2006. Розрахунок майнової шкоди у розмірі 490 874,00 грн визначено відповідно до звіту №160212/02-М про проведення незалежної оцінки ринкової вартості павільйону громадського харчування загальною площею 72 кв.м., розташованого за адресою: м. Житомир, Старий Бульвар, 15, складеного 12.02.2016 Житомирською товарною аграрно-промисловою біржею.
3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.08.2018 задоволено позов ФОП Кучера Р.В. у повному обсязі.
Стягнуто з Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області 490 874,00 грн майнової шкоди та 7363,11 грн судового збору.
3.2. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили таке.
3.3.1. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №296/5159/16-а визнано протиправними та скасовано п.п.1,2,3 рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.02.2017 №117 "Про демонтаж тимчасових споруд".
Зазначені обставини є преюдиціальними для цієї справи відповідно до приписів ч.4 ст.75 ГПК України.
3.3.2. Дослідивши наявний у справі електронний носій (СD - диск) з відеоматеріалом, у сукупності з іншими матеріалами справи, суди встановили, що саме на виконання рішення Виконкому Житомирської міської ради №117 від 19.02.2016 КП "Інспекція з благоустрою м.Житомира" було здійснено демонтаж спірного майна, яким є павільйон громадського харчування. Демонтаж проводився 19.02.2016 та 20.02.2016 одним і тим самим технічним засобом.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м.Житомира" Житомирської міської ради щодо ідентифікації демонтованого майна, відповідно до опублікованих фотоматеріалів, викладених в додатку до рішення, та поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія".
Таким чином, суди відхилили доводи відповідача, про те, що згідно з рішення Виконкому Житомирської міської ради №117 від 19.02.2016 не здійснювався демонтаж спірної споруди.
3.3.3. Суди відхилили також доводи відповідача про відсутність документів, які б підтверджували, що майно є власністю позивача. Так, за висновком судів, право власності позивача на павільйон, що був демонтований, підтверджується наявною у справі накладною №24 від 15.10.2006 в сукупності з іншими доказами, зокрема, судовими рішеннями. Крім того, як зазначили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні докази оспорення права власності чи претендування інших осіб на спірне майно ФОП Кучера Р.В. До того ж, суд першої інстанції звернув увагу, що сам відповідач у прийнятому ним рішенні №117 від 19.02.2016 про демонтаж тимчасової споруди, керуючись доданими до нього фотоматеріалами, вказував на приналежність спірного майна саме ФОП Кучеру Р.В.
3.3.4. Суди визнали безпідставними заперечення відповідача щодо поданого позивачем звіту №160212/02-М як доказу оцінки вартості тимчасової споруди. За висновком судів, звіт оцінки є належним доказом у справі.
3.4. За обставин, зазначених вище, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 490 874,00 грн збитків (майнової шкоди) підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства та доведені належними і допустимими доказами у справі.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, у задоволенні позову ФОП Кучеру Р.В. відмовити повністю.
4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що визнавши власником демонтованого павільйону ФОП Кучера Р.В., суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 22, 205, 206, 208, 655 ЦК України, статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Позивач не є власником спірного майна, у звʼязку з чим збитки стягнуто на користь особи, права якої не порушені.
У зазначеному аспекті скаржник звертає увагу на те, що суди не встановили обставин приналежності павільйону громадського харчування ФОП Кучеру Р.В. При цьому, скаржник наголошує, що спірний павільйон громадського харчування площею 72 кв.м. був встановлений самовільно, без паспорта привʼязки та без жодної заяви позивача про отримання дозвільних документів на встановлення павільйону громадського харчування, документів про власника споруди у виконавчого комітету не було і не могло бути. Під час винесення рішення про демонтаж тимчасових споруд міськвиконком керувався відомостями про особу, яка раніше встановлювала за цією адресою автотрейлер для торгівлі, який теж підлягав демонтажу. ФОП Кучер Р.В. жодних розрахункових документів, квитанцій, товарних чеків, або будь-яких інших доказів оплати по ймовірному договору купівлі-продажу, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не надав.
Виконавчий комітет Житомирської міської ради вважає, то договір купівлі-продажу між позивачем та ФОП Петрук М.В не укладався, а накладна не є розрахунковим документом. З накладної, наданої позивачем, неможливо достеменно встановити особу продавця павільйону громадського харчування. Таким чином, скаржник вважає, що накладна не відповідає вимогам до первинних документів, встановлених Законом України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У наданій позивачем накладній вказуються лише прізвище та ініціали ймовірного продавця павільйону - ФОП Петрук М.В. На усне запитання представника виконавчого комітету, позивач не зміг повідомити ні імʼя та по-батькові продавця, ні вказати його ідентифікаційний код. Встановити, хто є продавцем павільйону, не можливо.