Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду: Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.
У справі № 918/625/17
Провадження № 12-137гс18
05 лютого 2019 року
1. ВеликаПалата Верховного Суду розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ют-агро зерно» (далі - ТОВ «Ют-агро зерно») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Книга сіті» (далі - ТОВ «Книга сіті»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, Фермерське господарство імені Шевченка, про визнання права власності на врожай.
2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2017 року у цій справі позов задоволено з тих підстав, що позивач, який хоч і не є належним землекористувачем, але набуває право власності на врожай як на плід, що вирощений з придбаного ним насіння.
3. Ухвалою від 22 січня 2018 року Рівненський апеляційний господарський суд, керуючись пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, закрив апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_31, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_32, які стверджували, що господарський суд рішенням від 18 вересня 2017 року вирішив питання про їх права та обов'язки, не залучивши їх до участі у справі.
4. ВеликаПалата Верховного Суду касаційні скарги зазначених фізичних осіб задовольнила, ухвалу апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження скасувала, справу направила до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_33 закрила.
5. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 лютого 2019 року в частині задоволення касаційної скарги фізичних осіб мотивована тим, що:
- в апеляційній скарзі останні зазначали, що вони є власниками земельних ділянок на яких вирощено спірний врожай, відповідно мають право на володіння, користування та розпорядження ними, на підставі частини першої статті 90 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) мають право власності на вирощений врожай. На підтвердження своїх доводів щодо права власності на земельні ділянки надали витяги з реєстру нерухомості. При цьому зазначали, що будь-яких угод з ТОВ «Книга сіті» на користування земельними ділянками вони не укладали, товариство є неналежним відповідачем, оскільки у нього відсутні повноваження розпорядження їхніми земельними ділянками. Разом з тим ці доводи належним чином не були перевірені судом апеляційної інстанції;
- суди не встановили, чи перебували земельні ділянки, на яких вирощено врожай, на час виникнення спірних правовідносин у володінні та користуванні їх власників, чи мали вони право на частину врожаю, чи передавались ними в установленому законом порядку ці земельні ділянки ТОВ «Книга сіті», тому висновок апеляційного суду про те, що спір не стосується прав власників земельних ділянок, є передчасним, а висновок про закриття апеляційного провадження - помилковим;
- ухвалою апеляційного суду від 14 грудня 2017 року зазначені особи залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зазначена ухвала є чинною. Право третіх осіб на оскарження судового рішення прямо передбачено як статтею 91 ГПК України у редакції до 15 грудня 2017 року, так і статтею 254 ГПК України у чинній редакції.
6. З такими висновками погодитися не можна з огляду на таке.
7. Касаційну скаргу фізичних осіб мотивовано тим, що вони є власниками земельних ділянок, на яких вирощено врожай, тому вони мають право на володіння, користування та розпорядження землею, в тому числі право власності на вирощений урожай на підставі частини першої статті 90 ЗК України. Договорів оренди землі з ТОВ «Книга сіті» або ТОВ «Юг-агро зерно» ніколи не укладали. ТОВ «Книга сіті» ніколи земельними ділянками не користувалося, до їх обробки, використання не приступало, тому не може мати будь-яких прав на вирощений урожай, є неналежним відповідачем. Справа мала розглядатися за участю власників земельних ділянок. ТОВ «Юг-агро зерно» незаконно заволоділо їхніми земельними ділянками, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження, ведеться розслідування.
8. Також скаржники зазначали, що висновок суду про те, що права фізичних осіб не порушені оспорюваним рішенням суду першої інстанції, суперечить іншому висновку суду про порушення їх прав, який міститься в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження, якою їх було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
9. На нашу думку, вирішуючи питання про те, чи стосувалося безпосередньо прав та обов'язків скаржників рішення суду першої інстанції у справі, та відповідно чи підлягало таке рішення перегляду в апеляційному порядку, а ухвала про закриття апеляційного провадження скасуванню, слід виходити з такого.
10. У справі, яка переглядалася, предметом спору є визнання права власності на врожай.
11. Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
12. Частиною 1 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
13. З аналізу статті 179 та частини 1 статті 331 ЦК України слід зробити висновок, що для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності щодо її створення (виготовлення, збирання, переробки).
14. Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені ЦК України та ЗК України і пов'язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.
15. Відповідно до статті 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
16. Згідно з пунктом б частини 1 статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
17. Отже, виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов'язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 911/1779/17.
18. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеної речі, власником якої є позивач.
19. Таким чином, право власності можна визнати лише на посіви, які знаходяться на певній земельній ділянці, але не на зібраний, перероблений чи вже реалізований врожай, адже після зібрання врожаю він стає сільськогосподарською продукцією і втрачає ознаки індивідуально-визначеного майна. Тому визнання права власності на врожай нерозривно пов'язане з правом вчиняти дії по збору такого врожаю (посівів).
20. Як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, на якій вирощено спірний врожай, перебуває у законному володінні та користуванні орендаря - ТО