Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 199/7722/16-к
провадження № 51-2859 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Бєжанової А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та захисника РижикаР.О. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016040630002182 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Волжське Республіки КоміРосійської федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 10 років;
- за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього увʼязнення з 02 серпня 2016 року по 25 травня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 рокуапеляційні скарги прокурора та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк попереднього увʼязнення з 26 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він у невстановлений час та за невстановлених обставин, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї, незаконно придбав коротко ствольну нарізну вогнепальну зброю - 9-мм самозарядний пістолет, зібраний саморобним способом з частин та деталей пістолета Макарова, який почав незаконно зберігати та носити при собі.
13 липня 2016 року ОСОБА_3 приблизно о 13.30 год. у громадському місці - на пляжі "Канал Фрунзенський" у м. Дніпро, перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, з хуліганських мотивів, використовуючи незначний привід та діючи з прямим умислом, бажаючи настання смерті потерпілого, з відстані приблизно 3 м здійснив чотири постріли з вказаного пістолета в бік ОСОБА_4 У результаті цих дій потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. При цьому ОСОБА_3 виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення до кінця свого умислу, однак злочин не було завершено з причин, що не залежали від його волі, оскільки отримані ОСОБА_4 вогнепальні поранення не потягли настання смерті.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник зазначає, що обвинуваченому не було розʼяснено його право на здійснення судового розгляду судом присяжних, судом не доведено наявності у ОСОБА_3 умислу на вбивство потерпілого, оскільки постріли здійснювалися хаотично, Крім того, захисник посилається на те, що розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції відбувся без повідомлення потерпілого про дату та час розгляду, апеляційний суд усупереч ст. 404 КПК України не дослідив усі докази по справі, не дав їм оцінки, а також стверджує про суворість призначеного винному покарання.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвалу апеляційного суду і призначення нового апеляційного розгляду внаслідок невідповідності ухвали вимогам ст. 419 КПК України. Прокурор стверджує, що апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на усі доводи апеляційної скарги щодо мʼякості призначеного засудженому покарання, не врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, усіх даних про його особу та не навів обґрунтованих мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у суді касаційної інстанції підтримала скаргу захисту та заперечувала проти задоволення скарги прокурора.
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу сторони обвинувачення щодо мʼякості призначеного покарання та заперечував проти задоволення скарги захисника.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційнихскаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Твердження захисника про порушення права обвинуваченого на захист внаслідок нерозʼяснення йому права на суд присяжних суперечить матеріалам провадження.
Відповідно до ст. 384 КПК України прокурор, суд зобовʼязані розʼяснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове розʼяснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.
Матеріали провадження містять письмове розʼяснення прокурора про можливість розгляду кримінального провадження судом присяжних, на якому є підпис ОСОБА_3 та його захисника про ознайомлення із цим правом. Крім того суд під час підготовчого судового засідання вручив обвинуваченому памʼятку про права та обовʼязки, у тому числі розʼяснив право на розгляд кримінального провадження судом присяжних. Отже, порушення права обвинуваченого, про яке зазначає захисник, не встановлено.
Посилання захисника про відсутність у ОСОБА_3 умислу на вбивство потерпілого спростовується доказами, яким місцевий суд у порядку ст. 94 КПК України дав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності цих доказів - з точки зору достатності та взаємозвʼязку і прийняв обґрунтоване рішення про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_3 кваліфіковано правильно.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події.
Судами правильно враховано, що обвинувачений обрав знаряддям вчинення злочину пістолет, що є вогнепальною зброєю, призначеною для поразки супротивника на коротких відстанях, тобто була велика ймовірність того, що при його застосуванні можна заподіяти смерть людині. ОСОБА_3 здійснив чотири постріли у потерпілого з відстані приблизно 2-3 метри, при цьому три кулі потрапили в потерпілого ОСОБА_4, дві - у життєво важливі органи (голову та верхню передню частину тулуба). Руку з пістолетом обвинувачений тримав прямо, постріли були безперервні, що свідчить про цілеспрямованість та інтенсивність його дій. Свої протиправні дії винний не припиняв, поки не впав у воду внаслідок опору потерпілого та не впустив із рук пістолет. Саме тому завдяки активному супротиву потерпілого злочин не був доведений до кінця. Тобто, враховуючи усі встановлені обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності суди дійшли правильного висновку, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у виді смерті ОСОБА_4 і бажав їх настання. Посилання сторони захисту на те, що дії ОСОБА_3 носили хуліганський характер і не були направлені на заподіяння смерті потерпілого є безпідставними, оскільки судами чітко встановлено, що між обвинуваченим і потерпілим відбувся словесний конфлікт, після якого ОСОБА_3 взяв зброю і, незважаючи на те, що свідок ОСОБА_5 намагалася його стримати, відштовхнув її і направився зі зброєю до потерпілого та одразу почав безперервно та ціленаправлено здійснювати постріли із незначної відстані у життєво важливі органи.
Що стосується неповідомлення потерпілого про час розгляду справи в апеляційному суді, а також не зʼясування чи бажає той заявити цивільний позов, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції шляхом направлення письмових повідомлень та SMS-повідомлень на його мобільний телефон. У судовому засіданні апеляційним судом зʼясовувалося питання щодо можливості розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого, проти чого учасники, в тому числі сторона захисту, не заперечували. Явка потерпілого в судове засідання суду апеляційної інстанції є його правом, а не обовʼязком, а тому жодних порушень прав учасників судового провадження під час апеляційного розгляду не встановлено.