У Х В А Л А
25 березня 2019 року
м. Київ
Справа 804/173/17 (К/9901/49059/18)
Провадження № 11-132апп19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СаприкіноїІ. В.,
суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленка ОлександраВолодимировича на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленка ОлександраВолодимировича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", про визнання протиправною бездіяльності та зобовʼязання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленка О. В. щодо не включення вимоги ОСОБА_4 у розмірі 150000 грн до реєстру акцептованих вимог вкладників ПАТ "Фідобанк";
- зобовʼязати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленка О. В. включити вимогу ОСОБА_4 у розмірі 150000 грн до реєстру акцептованих вимог вкладників ПАТ "Фідобанк";
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.
25 квітня 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" Коваленко О. В. подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року.
В обґрунтування касаційної скарги, серед іншого, скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважена особа Фонду не виконують владних управлінських функцій, а тому, враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, на цей спір, який виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку ПАТ "Фідобанк", не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" Коваленко О. В., серед іншого, посилається на порушення судами правил предметної юрисдикції.
Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" Коваленко О. В. оскаржує судове рішення апеляційної інстанції, в тому числі і з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Разом з тим скаржник просить провести розгляд справи за його участю.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.