Постанова
іменем України
19 березня 2019 року
м. Київ
справа № 129/4247/13-к
провадження № 51-6098км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника ЛатюкаП.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника ЛатюкаП.Я. на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 5 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010060000094, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ШупаркаБорщівського району Тернопільської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 встановлено рахувати з часу його затримання під варту з 12 вересня 2013 року.
Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Зернопродукт МХП" 8930839,2 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено в частині визначення строку відбування покарання. Встановлено рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_2 з 12 квітня 2013 року. В решті вирок залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК перераховано ОСОБА_2 строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі,
з 12 квітня 2013 року по 25 травня 2016 року включно.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 листопада 2017 року скасував ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду кримінального провадження після скасування судового рішення судом касаційної інстанції ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 5 березня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено в частині визначення строку відбування покарання. Встановлено рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_2 з 12 квітня 2013 року. В решті вирок залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК перераховано ОСОБА_2 строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі,
з 12 квітня 2013 року по 25 травня 2016 року включно.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, будучи власником ТОВ "Балті Груп Р.Е.", розташованого в м. Києві, проспект Повітрофлотський, 54, упродовж січня-березня 2012 року, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, укладаючи угоди від імені ТОВ "Балті Груп Р.Е." з ПрАТ "Зернопродукт МХП", яке зареєстровано в АДРЕСА_2 та розташоване в м. Ладижині Вінницької області, на поставку мінеральних добрив за передоплатою без наміру виконати їх в повному обсязі, за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, заволоділи коштами цього підприємства в сумі 8930839,2 грн, що становить особливо великий розмір.
Вимоги касаційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, (далі - прокурор), вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок мʼякості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. ст. 370, 419, ч. 2 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора в частині доводів про мʼякість призначеного ОСОБА_2 покарання. Вважає, що судом не було враховано обставин кримінального правопорушення, вчинення ОСОБА_2 особливо тяжкого злочину, суму завданих ним збитків, які не відшкодовано, субʼєктивне ставлення до скоєного- ОСОБА_2 вину не визнав і не розкаявся, думку потерпілого про призначення суворого покарання. Крім того, вказує, що поза увагою апеляційного суду залишились вказівки суду касаційної інстанції, якою скасовано попередню ухвалу апеляційного суду від 25 травня 2016 року з підстав невмотивованості судового рішення у частині доводів апеляційної скарги прокурора щодо мʼякості призначеного ОСОБА_2 покарання.
У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник Латюк П.Я., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на відсутність доказів, якими би підтверджувалась винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та обґрунтування висновків суду на припущеннях. Посилається на порушення ст. ст. 35, 91, 291, 374 КПК та вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог закону щодо доказування способу вчинення злочину та зазначення його в мотивувальній частині вироку, а відтак, й порушення права ОСОБА_2 на захист. Вказує на відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та його складання поза межами строку досудового розслідування цього кримінального провадження відповідно до ст. ст. 219, 294 КПК. Посилається на те, що в матеріалах справи немає даних щодо її автоматизованого розподілу та визначення складу суду. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі обставини кримінального провадження, що підлягали доказуванню, та для їх зʼясування не допитали певних свідків. На думку захисника, апеляційним судом порушено вимоги ст. 419 КПК, оскільки не дано відповідей на доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисників, а зміст проголошеної вступної і резолютивної частини ухвали не відповідає її повному тексту. Вважає неправильним рішення суду щодо конфіскації всього майна, зазначаючи, що житло не може бути конфісковане.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав, що касаційна скарга прокурора є обґрунтованою, а касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Латюк П.Я. просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а касаційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою та заперечував щодо її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., захисника Латюка П.Я., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.