Постанова
іменем України
19 березня 2019 року
м. Київ
справа № 748/636/16
провадження № 51- 6107 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Короля В.В.,
суддів: Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Ширая А.Я. (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області
від 26 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270270001196, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк пʼятнадцять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк пʼятнадцять років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 строк попереднього увʼязнення у строк відбування покарання, починаючи з 03 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року і до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день за один день.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року вирокмісцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 грудня 2015 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, у буд. АДРЕСА_2, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою умисного убивства завдав ОСОБА_4 не менше двох ударів сокирою в область голови, від яких потерпілий помер на місці події.
Продовжуючи злочинні дії, 27 грудня 2015 року у вечірній час ОСОБА_1 у вищезазначеному будинку, де вчинив вбивство ОСОБА_4, умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, що належало потерпілій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 5 067,4 грн.
Після вчинення крадіжки, ОСОБА_1 з метою знищення слідів свого перебування у вказаному будинку та вчинення умисного вбивства ОСОБА_4, використовуючи запальничку, умисно підпалив простирадло, яке лежало на дивані в одній з кімнат будинку, на якому перебував труп ОСОБА_4, після чого з місця злочину втік.
Через підпал будинку в пожежі було знищено майно потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 170 848,32 грн, пошкодженням конструктивних елементів житлового будинку, що належить потерпілій ОСОБА_5, була завдана матеріальна шкода на загальну суму 228 665,32 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції детально не проаналізовано свідчення ОСОБА_6, допит якої здійснювався із застосуванням заходів безпеки, не надано зібраним доказам оцінки з точки зору належності і допустимості та не перевірено на відповідність вимогам ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також зазначає, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, яке полягало у ненаданні йому можливості для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі на стадії судового розгляду. Вважає, що було безпідставно збільшено суму матеріальної шкоди на користь потерпілої з 29 715,12 грн до 158 500 грн. Вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 23, 404 КПК належно не перевірив доводи апеляційної скарги, не дослідив та не надав оцінки всім доказам кримінального провадження. Крім того, посилаючись на ст. 5 КК, просить застосувати ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII, що помʼякшує кримінальну відповідальність, та зарахувати в строк покарання строк попереднього увʼязнення з 3 січня 2016 року по 26 лютого 2018 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив її залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Захисник Ширай А.Я. підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого та просила судові рішення щодо нього залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., засудженого ОСОБА_1, захисника Ширая А.А. та потерпілої ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Натомість зазначені засудженим доводи були перевірені судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційної скарги, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень ґрунтується на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК.
Цей висновок підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Ці показання узгоджуються з даними протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього від 28 грудня 2015 року, відповідно до яких під час огляду будинку АДРЕСА_3 було виявлено обвуглене тіло ОСОБА_4, пошкоджені ліжко, підлога, стіни та речі, що знаходились у кімнаті; висновком експерта № 40 від 29 лютого 2016 року, згідно з яким під час експертизи трупа не виявлені ознаки прижиттєвої дії високої температури, в гортані та трахеї не виявлені накладання кіптяви, при судово-токсикологічній експертизи в крові трупа не виявлений карбоксигемоглобін, а тому причиною смерті ОСОБА_4 не стали наслідки вдихання продуктів горіння; заявою ОСОБА_1 від 2 січня 2016 року, згідно з якою останній повідомив про нанесення ОСОБА_4 декількох ударів сокирою по голові, про здійснення підпалу оселі, де мешкав останній; протоколом проведення слідчого експерименту від 3 січня 2016 року, у присутності понятих ОСОБА_11, ОСОБА_10, за участю підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, в ході якого ОСОБА_1, добровільно погодившись на проведення слідчої дії, в деталях розповів та продемонстрував про обставини скоєння ним злочинів.
Крім того, 3 січня 2016 року в урвищі "Саповщина" поблизу господарства по АДРЕСА_1, де проживав обвинувачений, був найдений полімерний мішок, в якому знаходились речі та телефони викрадені з будинку ОСОБА_4 в с. Киянка 27 грудня 2015 року, викрадення цих речей та перенесення їх в мішку до схованки під гіллям не заперечував і сам обвинувачений, вказуючи, що вони йому не були потрібні.
Знаряддя злочину - сокира була знайдена завдяки обвинуваченому, який показав місце, де її викинув, а 3 січня 2016 року в присутності понятих та за вказівкою ОСОБА_1 було оглянуте господарство по АДРЕСА_4, де вздовж паркану, паралельно сараю був знайдений полімерний пакет з написом "АТБ", в якому знаходилася сокира зі слідами речовини бурого кольору, чоловічі труси, два багети в паперових пакетах.
У змивах із сокири була виявлена кров людини, чоловічої генетичної статті, яка за груповою належністю співпадає з групою крові потерпілого ОСОБА_4, що вбачається з основного та додаткових висновків судових цитологічних експертиз.
Крім того, під час апеляційного розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 послідовно розповів про обставини смерті свого однокласника ОСОБА_4, а саме про те, що в ході сварки він схопив сокиру, яка стояла на видноті та ударив ОСОБА_4 по голові, останній упав, проте дихав, він переніс його на диван, відключив усі мобільні телефони і майже добу перебував поряд з тілом, коли переконався, що ОСОБА_4 помер, забрав сокиру, на лезі якої була кров, взяв телефони, все що попало під руки, одягнув на себе троє штанів, після чого підпалив будинок, щоб приховати злочин.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК. При цьому всім наявним доказам суд першої інстанції відповідно до вимог КПК дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвʼязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Доводи засудженого про порушення його права на захист, яке полягало у ненаданні йому можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі на стадії судового розгляду є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
За правилами ч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, якщо вони заявляють про це клопотання.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження на аркушах справи 65, 66 та 81 тому 1 містяться розписки ОСОБА_1 про те, що він у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження в період з 30 вересня 2016 року по 10 жовтня 2016 року. 18 жовтня 2016 року місцевим судом, на письмове клопотання ОСОБА_1 було видано копії висновків ряду експертиз. А 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 у повному обсязі був ознайомлений з усіма технічними записами, які містяться у матеріалах справи.