Постанова
Іменем України
25 березня 2019року
м. Київ
справа № 759/17922/15
провадження № 61-48862св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик",
третя особа - ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Іванченко М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (далі - ПАТ "НВП "Більшовик", Товариство), третя особа - ОСОБА_5, про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, посилаючись на те, що з 12 травня 2014 року він працював на посаді директора з соціально-побутових питань ПАТ "НВП "Більшовик". Наказами від 01 липня 2015 року №№ 83, 85, 86, 87 відповідачем було введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис, у звʼязку з чим було виведено із організаційної структури ряд посад і підрозділів, зокрема посади, що підлягають скороченню, в тому числі й посаду, яку він обіймав. 07 липня 2015 року йому було вручено повідомлення про позапланове звільнення, в якому зазначалося, що посада директора з соціально-побутових питань скорочена, а тому він підлягає звільненню на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Також повідомлено про відсутність відкритих вакансій, які б відповідали його спеціальності. 20 жовтня 2015 року він разом з іншими працівниками не був допущений на територію Товариства. 23 жовтня 2015 року він отримав від відповідача поштовий лист в якому зазначалося, що наказом від 12 жовтня 2015 року № 202 його звільнено з роботи з 19 жовтня 2015 року у звʼязку зі скороченням штату працівників. Трудову книжку йому повернули тільки 17 листопада 2015 року. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки йому не було запропоновано всіх вакантних посад. Крім того, він був членом первинної профспілкової організації ПАТ ВП "Більшовик", проте його звільнили без отримання згоди профспілкового комітету. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: визнати незаконним звільнення; поновити його на посаді директора з соціально-побутових питань ПАТ "НВП "Більшовик"; стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2015 року до моменту ухвалення рішення суду з врахуванням індексації.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року у складі судді Миколаєць І. Ю. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в ПАТ "НВП "Більшовик" відбулося скорочення штату працівників. Позивач був своєчасно попереджений про звільнення і йому були запропоновані всі вакантні посади, від яких він відмовився. Профспілкова організація Товариства, якій було відомо про звільнення працівників, не подала будь-яких заперечень. ОСОБА_4 не доведено протиправності дій відповідача при його звільненні з роботи та не надано доказів порушення його трудових прав.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_4 з роботи. Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора з соціально-побутових питань ПАТ "НВП "Більшовик". Стягнуто з ПАТ "НВП "Більшовик" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 215 922,24 грн (сума зазначена без врахування обовʼязкових платежів). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовʼязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обовʼязок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обовʼязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які зʼявилися на підприємстві протягом вказаного періоду і які існували на день звільнення. Стороною відповідача вказувалося на те, що Товариство виконало визначений законом обовʼязок та запропонувало позивачу наявні посади на підприємстві, від яких він відмовився. Однак відповідачем не було запропоновано ОСОБА_4 вакантну посаду підсобного працівника, у звʼязку з чим звільнення позивача було здійснено з порушенням встановленого законом порядку. Зважаючи на те, що індексація суми середнього заробітку, який нараховується за час вимушеного прогулу, нормативними актами не передбачена, то відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення такого заробітку з урахуванням індексації.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2018 року ПАТ "НВП "Більшовик" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 рокузалишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято як належний доказ надану позивачем "персональну розстановку" (документ, в якому зазначено наявні вакантні посади) та залишено поза увагою "персональну розстановку", подану Товариством. Вказаний доказ є неналежним та недопустимим, оскільки законодавство не містить визначення поняття "персональна розстановка". ОСОБА_4 не посилався як на підставу своїх вимог про визнання незаконним його звільнення на те, що відповідач не запропонував йому посаду підсобного робітника. Тому апеляційний суд не мав права розглядати позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім цього, позивач не міг обіймати вказану посаду, оскільки він не проходив медичний огляд і навчання безпечним методам праці, не вивчав правила пожежної безпеки та надання медичної допомоги. Суд апеляційної інстанції прийняв як новий доказ посадову інструкцію начальника цехуПАТ "НВП "Більшовик", однак не навів мотивів такого рішення.
У січні 2019 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що "персональна розстановка" містить відомості про вакантні посади, з чим погодився відповідач, надавши такий документ до суду. Надана ним "персональна розстановка" повністю відповідає штатному розпису Товариства. Він не змінював предмету позову, оскільки в позовній заяві зазначав також про те, що відповідачем не було запропоновано всіх вакантних посад. Навчання безпечним умовам праці, проведення інструктажу з питань надання першої медичної допомоги при нещасних випадках проводиться роботодавцем безпосередньо перед початком роботи та після того, як працівника затвердили на відповідній посаді. В період з 2002 року по 2005 рік він працював начальником цеху ПАТ "НВП "Більшовик", у звʼязку з чим йому відома специфіка роботи підсобного робітника.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
28 січня 2019 року справа № 759/17922/15 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовʼязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовʼязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судами встановлено, що з 25 липня 1983 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПАТ "НВП "Більшовик", а з 12 травня 2014 року обіймав посаду директора із соціально-побутових питань.
Протоколом від 05 березня 2015 року № 02-15 прийнято проект організаційної структури Товариства, який 20 березня 2015 року був погоджений з Фондом державного майна України.
01 липня 2015 року ПАТ "НВП "Більшовик" видано наказ № 83 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису ПАТ "НВП "Більшовик" на 2015 рік".
Наказом від 01 липня 2015 року № 85 виведено ряд посад з організаційної структури та штатного розпису Товариства, серед яких була посада директора із соціально-побутових питань.
01 липня 2015 року ПАТ "НВП "Більшовик" видано наказ № 87 "Щодо виведення посад із організаційної структури та штатного розпису, що підлягають скороченню", згідно з яким виведено із організаційної структури Товариства посади, що підлягають скороченню, в тому числі посаду, яку обіймав позивач.
02 липня 2015 року ПАТ "НВП "Більшовик" повідомило Первинну профспілкову організацію про заплановане звільнення працівників.
07 липня 2015 року Товариство попередило позивача про заплановане звільнення. В цьому попередженні було зазначено, що у звʼязку з відсутністю відкритих вакансій, які відповідають спеціальності чи посаді ОСОБА_4 адміністрація ПАТ "НВП "Більшовик" не може запропонувати йому іншу роботу.
Згідно з пропозицією Товариства про переведення на вільні вакантні посади від 07 липня 2015 року позивачу було запропоновано переведення на існуючі вакантні посади, які не відповідають його кваліфікації, але є вільними, а саме: токар-карусельник, свердлувальник, електрозварник ручного зварювання, гальванік, оператор верстатів з програмним керуванням, машиніст крана, заточувальник, фрезерувальник, токар-розточувальник, менеджер з логістики, вибивальник відливок, плавильник металу та сплавів, менеджер з постачання, старший юрисконсульт, столяр, слюсар-інструментальник, налагоджувальник КВПтаА, покрівельник рулонних покрівель, штукатур, лицювальник-плиточник, монтер колій, начальник адміністративно-господарського відділу, муляр.
Позивач відмовився отримувати попередження про заплановане звільнення та пропозиції про переведення на вільні вакантні посади, про що було складено акт від 07 липня 2015 року.
Наказом від 12 жовтня 2015 року № 202/к "Про звільнення з роботи у звʼязку зі скороченням штату працівників" ОСОБА_4 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у звʼязку із скороченням чисельності та штату працівників.
Позивач відмовився від ознайомлення із змістом вказаного наказу, що підтверджується актом Товариства від 12 жовтня 2015 року.
19 жовтня 2015 року ПАТ "НВП "Більшовик" було складено акт, за яким ОСОБА_4 відмовився від одержання трудової книжки та копії наказу про звільнення.
Листом від 19 жовтня 2015 року № 11/к-202 ПАТ "НВП "Більшовик" повідомило позивача про те, що в будь-який час він має право звернутися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та повного розрахунку.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 просив поновити його на роботі, посилаючись, зокрема на те, що при звільненні йому не були запропоновані вакантні посади.