Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 520/1676/17
провадження № 61-8010св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2017 року у складі судді Бескровного Я. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що 22 березня 2011 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір (без номера), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості на строк, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_4 погодилася з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. За Умовами та Правилами клієнт погоджується на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, позичальник доручає списувати з будь-якого відкритого в банку рахунку грошові кошти для здійснення платежу. При незгоді зі змінами Умов та Правил та/або Тарифами банку клієнт зобовʼязується надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість. Позичальник не виконувала взятих на себе зобовʼязань, внаслідок чого станом на 26 січня 2017 року в неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 197,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 392,63 грн; за процентами за користування кредитом - 10 062,26 грн; за пенею та комісією -1 400 грн; за штрафом (фіксована частина) - 500 грн; за штрафом (процент від суми заборгованості) - 842,74 грн. Враховуючи наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
ОСОБА_4 не визнала позов, пославшись на його необґрунтованість, оскільки вона не укладала кредитного договору від 22 березня 2011 року (без номера), кредитних коштів у розмірі 6 000 грн на кредитну картку від банку не отримувала.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не довів факт укладення в письмовій формі між ним та ОСОБА_4 кредитного договору від 22 березня 2011 року (без номера). Підписана відповідачем анкета-заява про оформлення зарплатної карти, а також надані суду Умови та Правила не містять підпису ОСОБА_4, не є належними та допустимими доказами на підтвердження ознайомлення відповідача з умовами кредитування та узгодження між сторонами істотних умов кредитного договору. Надана позивачем анкета-заява не є належним доказом на підтвердження факту надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 6 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована безпідставністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що ним не надано доказів отримання відповідачем кредитної картки на підставі анкети-заяви від 22 березня 2011 року, оскільки підписавши таку анкету-заяву, ОСОБА_4 пройшла ідентифікацію у програмних комплексах банку і, відповідно, висловила згоду на укладання кредитного договору. Користування картковим рахунком свідчить про укладення кредитного договору між сторонами. Користуванням кредитними коштами та погашенням заборгованості ОСОБА_4 додатково підтвердила, що їй добре відомі та зрозумілі умови кредитування і вона з ними погоджується.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 березня 2018 року справа № 520/1676/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 22 березня 2011 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір (без номера), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості на строк, що відповідає строку дії картки.