Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 128/2248/16-ц
провадження № 61-20494св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-земельний союз "Альянс",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-земельний союз "Альянс" на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2016 року ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-земельний союз "Альянс" (далі - ТОВ "ЮЗС "Альянс", Товариство) про стягнення безпідставно набутих коштів, посилаючись на те, що рішенням 3-ї сесії 7-го скликання Жабелівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23 грудня 2015 року йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,63 га, яка розташована по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 11 січня 2016 року він звернувся до ТОВ "ЮЗС "Альянс" та, не дивлячись на відсутність укладеного договору, сплатив 1 200 грн за виконання проектних робіт. Однак Товариство не виготовило технічної документації та не повернуло грошові кошти. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти в розмірі 1 200 грн та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року у складі судді Саєнко О. Б. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні відносини, підтвердженням чого є отримання позивачем розрахункового документа - накладної. Договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема щодо зобовʼязання повернення безпідставно набутого майна. Водночас ОСОБА_4 не надано доказів того, що Товариство не приступило своєчасно до виконання взятих на себе зобовʼязань з надання послуг з виготовлення технічної документації або ним були виявлені недоліки в наданні цих послуг. Відсутність порушень прав споживача з боку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ЮЗС "Альянс" на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти в сумі 1 200 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що не дивлячись на відсутність укладеного договору, ОСОБА_4 передав ТОВ "ЮЗС "Альянс" грошові кошти в сумі 1 200 грн для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак Товариство не виготовило вказаної документації та не повернуло позивачу грошові кошти. Сторони не надали жодних доказів на підтвердження існування та виконання договірного зобовʼязання, тому між ними виник спір щодо повернення майна (сплачених грошових коштів в сумі 1 200 грн), яке знаходиться у набувача, у звʼязку з чим на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2017 року ТОВ "ЮЗС "Альянс" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року, а заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не довів, що ТОВ "ЮЗС "Альянс" безпідставно набуло майно, оскільки роботи з виготовлення технічної документації проводилися, хоча і без укладення сторонами письмового договору. Єдиним документом, що підтверджує надання Товариством послуг є накладна, яка не містить відомостей про оплату позивачем грошових коштів.
У квітні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку. Вона та її довіритель неодноразово зверталися до ТОВ "ЮЗС "Альянс" із заявами про повернення грошових коштів, однак відповіді не отримали.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 травня 2018 року справу № 128/2248/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що рішенням 3-ї сесії 7-го скликання Жабелівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23 грудня 2015 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,63 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
З метою виготовлення вказаної документації ОСОБА_4 звернувся до ТОВ "ЮЗС "Альянс" та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 1 200 грн, що підтверджується накладною від 11 січня 2016 року № 1.
28 січня 2016 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4, звернулася до ТОВ "ЮЗС "Альянс" із заявою, в якій просила повернути сплачені 11 січня 2016 року грошові кошти, оскільки, як зазначено в заяві, вона зіткнулася з нечесними діями працівника Товариства ОСОБА_6
Однак Товариство не виготовило технічну документацію та не повернуло позивачу грошові кошти.
Загальні підстави для виникнення зобовʼязання у звʼязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у звʼязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобовʼязання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Обʼєктивними умовами виникнення зобовʼязань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.